Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінально суду:

головуючого - Лагнюка М.М.,

суддів: Короля В.В. та Огурецького В.П.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1,

вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 19 червня 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджено за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) на 5 років 3 місяці позбавлення волі з відбуттям покарання в закладі кримінально-виконавчої системи.

На підставі частини 5 статті 72 КК ОСОБА_1 в строк відбуття покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 13 квітня 2016 року по день ухвалення вироку.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 13 квітня 2016 року.

Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено ОСОБА_1 до набрання вироку чинності.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року вказаний вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 19 червня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог частини 2 статті 427 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК (4651-17) ) у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.

Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону прокурор не дотримався.

Як убачається зі змісту касаційної скарги прокурор вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність не наводить достатніх доводів такої позиції з урахуванням кримінального процесуального законодавства та змісту судових рішень.

Також, посилаючись на невідповідність рішення апеляційного суду вимогам статті 419 КПК, прокурор не наводить обґрунтування незаконності ухвали цього суду відповідно до змісту статті 412 КПК.

До того ж, прокурор допустив суперечності у касаційні скарзі, оскільки оскаржує у її мотивувальній частині ухвалу апеляційного суду та вирок районного суду, тоді як ставить вимогу про скасування виключно ухвали суду апеляційної інстанції.

Крім того, касаційна скарга адресована до Верховного Суду України, тоді як, у відповідності до пункту 21 частини 1 статті 3 КПК (в редакції Закону України № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року (2147а-19) ), судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Таким чином, недодержання прокурором вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.

На підставі викладеного та керуючись частиною 1 статті 429 цього Кодексу, суд

касаційну скаргу прокурора, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року щодо засудженого ОСОБА_1, надавши йому п'ятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.