Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого Бущенка А.П.,

суддів Голубицького С.С.,

ГригорєвоїІ.В.,

розглянув в судовому засіданні в м. Києві 14 лютого 2018 року спільну касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 та його захисника Чундак М.В. на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2017 року.

Обставини справи

1. Вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 10 травня 2017 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

засуджено за частиною першою статті 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

2. На підставі статті 75 КК суд звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням і визначив іспитовий строк тривалістю 2 роки та поклав на нього виконання обов'язків, передбачених статтею 76 КК.

3. За цивільним позовом потерпілого з засудженого стягнуто 2209,55 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн - моральної шкоди.

4. За обставин, детально наведених у вироку, суд визнав засудженого винуватим у тому, що 10 травня 2014 року він на ґрунті неприязних відносин умисно наніс потерпілому кілька ударів дерев'яним кілком, спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості, які не були небезпечними для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК, але спричинили тривалий розлад здоров'я.

5. Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2017 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Доводи касаційної скарги

6. У спільній касаційній скарзі засуджений та його захисник просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

7. Вони вважають, що апеляційний суд порушив право засудженого на справедливий розгляд його справи судом, зокрема, право на допит свідків, оскільки відмовився за клопотанням захисту повторно дослідити докази, і, як наслідок, погодився з висновками суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи.

Оцінка суду

8. Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додану до неї копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

9. Сторона захисту, посилаючись на статтю 6 Конвенції з прав людини (Конвенції) та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), вважає, що право засудженого на справедливий суд було порушене через те, що апеляційний суд не провів повторне дослідження доказів.

10. Суд зауважує, що право обвинуваченого допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення, яке гарантоване пунктом (d) параграфу 3 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може бути обмеженим в інтересах належного відправлення правосуддя (Khayrov v. Ukraine, no. 19157/06, 89, 15 November 2012).

11. Хоча це положення втілює принцип, що перед тим, як обвинувачений буде визнаний винним, всі докази проти нього мають зазвичай бути представлені в його присутності на публічному слуханні для надання можливості їх спростувати (Butkevich v. Russia, no. 5865/07, 90, 13 February 2018), однак воно не вимагає повторного дослідження доказів і фактичних обставин, що були досліджені в змагальному процесі в суді першої інстанції.

12. Якщо право, гарантоване пунктом (d) параграфу 3 статті 6 Конвенції, було забезпечене судом першої інстанції, цього достатньо для виконання вимог цього положення. Обмеження щодо безпосереднього дослідження доказів у апеляційній інстанції запроваджені законом виходячи із інтересів належного функціонування судової системи і є легітимними обмеженнями в контексті практики ЄСПЛ.

13. Питання про повторне дослідження доказів і фактичних обставин апеляційним судом може постати, лише якщо суд першої інстанції не забезпечив можливість обвинуваченого дослідити докази під час змагальної процедури в суді першої інстанції. Частина третя статті 404 КПК, власне, і забезпечує таку можливість, зобов'язуючи суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження фактичних обставин справи, якщо суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушенням.

14. Однак, у цій справі фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції. Сторона захисту в своїй касаційній не зазначає, які саме порушення були допущені судом першої інстанції при дослідженні доказів або які докази не були ним досліджені. Незгода сторони захисту із висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не є підставою для повторного дослідження тих самих доказів.

15. Сторона захисту також посилається на рішення у справі Barbera, Messegue and Jabardo v. Spaine (no. 10590/83, 6 December 1988), але не вказує, які в яких аспектах ця справа схожа зі справою, яка розглядається цим судом. Суд зазначає, що у згаданому рішенні ЄСПЛ розглядалась ситуація, коли частина доказів не були представлені у суді першої інстанції, що взагалі позбавило обвинувачених можливості їх спростовувати. Висновки ЄСПЛ у цій справі не можуть беззастережно поширюватися на ситуацію відмови від повторного дослідження доказів в апеляційній інстанції.

16. Тому суд не бачить підстав вважати, що у цьому випадку положення пункту (d) параграфу 3 статті 6 Конвенції та статті 404 КПК вимагали від апеляційного суду провести повторне дослідження доказів.

17. Апеляційний суд за результатами розгляду справи в апеляційному порядку погодився із висновками суду першої інстанції щодо фактів справи, навівши мотиви свого рішення, які містять відповіді на аргументи захисту.

18. Відповідно до вимог частини першої статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і правової оцінки встановлених ними фактичних обставин. Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм, що регулюють апеляційне провадження.

19. Суд вважає, що розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку, зокрема, відповідно до вимог статті 404 КПК, а рішення апеляційного суду не суперечить вимогам статті 419 КПК.

20. Виходячи з наведеного, касаційна скарга засудженого і його захисника та додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення.

На підставі викладеного суд, керуючись пунктом 2 частини другої статті 428 КПК,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за спільною касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 та його захисника Чундак М.В. на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 листопада 2017 року щодо вказаної особи.

Ухвала оскарженню не підлягає.