2а-0770/1090/11 Про стягнення фінансових санкцій за надання послуг в сфері грального бізнесу, здійснення діяльності з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку - 05.04.2016 Прийняття

Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатської області звернулась до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій у розмірі 7104000,00 грн. з конфіскацією 3-х гральних автоматів.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись із рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судового рішення без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 жовтня 2010 року працівниками ДПА у Закарпатській області проведено перевірку грального закладу, що розташований за адресою м. Ужгород, вул. Грушевського, 67 суб'єкта господарської діяльності - відповідача (відповідно до Договору оренди нежитлового приміщення від 02.10.2009 року), у результаті якої виявлено порушення Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15.05.2009 року № 1334-VI (1334-17) , а саме: проведення азартної гри з метою отримання прибутку, що, відповідно, зафіксовано в акті ДПА у Закарпатській області від 07.10.2010 року за №007069.

Згідно наведеного акту, встановлено надання послуг в сфері грального бізнесу, здійснення діяльності з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку всупереч норм Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" (1334-17) , а саме: прийняття готівкових коштів у відвідувачів для надання послуг грального бізнесу. 07.10.2010 року службовими особами МВПМ ДПІ у м. Ужгороді проведено огляд грального залу, під час якого виявлено три гральні апарати у робочому стані, підключених до мережі живлення, на яких здійснювалася гра двома громадянами (що підтверджується протоколом огляду від 07.10.2011 року).

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку про те, що факт надання відповідачем послуг в сфері грального бізнесу в орендованому приміщенні є доведеним.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що зазначені висновки апеляційного суду не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених фактичних обставин справи при належному застосуванні норм чинного законодавства до спірних правовідносин.

Стаття 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами, суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не спростував висновки суду першої інстанції та не надав належної оцінки встановленим по справі фактичним обставинам, показанням свідків, а також наявним у справі доказам. Натомість, апеляційний суд послався лише на акт перевірки, на пояснення представників позивача та прокуратури.

Крім того, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.

За змістом частини першої статті 3 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" санкція у вигляді конфіскації грального обладнання є обов'язковим додатковим покаранням, яке застосується в усіх випадках поряд зі штрафом за порушення суб'єктом господарювання заборони на організацію та проведення азартних ігор.

При вирішенні питання щодо конфіскації грального обладнання, суди не врахували, що санкція у вигляді конфіскації грального обладнання полягає у примусовому позбавленні суб'єкта правопорушення права власності на таке обладнання. При цьому, за правопорушення, вчинене однією особою, не може притягатися до відповідальності інша особа. Відповідно, конфіскованим може бути лише те гральне обладнання, яке належить на праві власності суб'єкту правопорушення.

Враховуючи наведене, не підлягає конфіскації на підставі частини першої статті 3 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" гральне обладнання, яке, хоча і використане суб'єктом господарювання під час вчинення ним порушення заборони на ведення грального бізнесу в Україні, але при цьому належить на праві власності іншій особі.

У разі встановлення обставини, що гральне обладнання не належить на праві власності суб'єкту господарювання, що використовує для організації і проведення азартних ігор таке гральне обладнання, позов може бути задоволено лише у частині застосування штрафу, передбаченого статтею 3 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні".

У даному випадку, застосовуючи до суб'єкта господарювання фінансові санкції на підставі частини першої статті 3 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні", апеляційний суд не встановив факт належності грального обладнання такому суб'єкту на праві власності. Також, не було встановлено, коли вказане гральне обладнання було ввезено та скільки часу знаходилось в орендованому приміщенні.

Також, слід зазначити, що для достовірного та повного встановлення обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті, з урахуванням специфіки спірних правовідносин та фактичних обставин справи, необхідні спеціальні знання, проте, питання про доцільність призначення відповідної експертизи розглянуто не було.

Таким чином, апеляційним судом надано передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалене судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення суду апеляційної інстанції по даній справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року по справі № 2а-0770/1090/11 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.