Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів – Канигіної Г.В., Кривенди О.В.

прокурора – Казнадзея В.В.

розглянула 12 листопада 2009р. в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Київської області від 21 липня 2009р.

Даним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українця, громадянина України, судимого за вироком Васильківського районного суду Київської області від 26 вересня 2001р. за ст. 101 ч.3 КК України (1960р.) та ст. 185 ч.2 КК України на 6 років позбавлення волі і звільненого 5 квітня 2007р. за відбуттям покарання

засуджено за ст. 115 ч.2 п.п.2, 10 КК України на довічне позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, за ст. 263 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на довічне позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого:

- на користь ДНДЕКЦ МВС України 2248 грн. 93 коп. та 315 грн. 50 коп.;

- на користь НДЕКЦ УМВС в Івано-Франківській області 243 грн. 38 коп.

Засудженого визнано винним у вчиненні ним таких злочинів.

7 квітня 2008р., приблизно о 17 год., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на подвір'ї будинку по АДРЕСА_1 домовився з ОСОБА_2 відкрито заволодіти грошима ОСОБА_3, після чого ОСОБА_2, представившись працівником міліції, зупинив ОСОБА_3 і разом з ОСОБА_1 примусив його спуститися в яр, де побивши його руками і ногами, відкрито викрали належні йому 800 грн.

22 травня 2008р., приблизно о 16 год., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою помсти ОСОБА_4, з яким відбував покарання за раніше вчинені злочини і який доводився вітчимом малолітньої ОСОБА_5, вирішив вбити і згвалтувати останню.

З цією метою він заманив ОСОБА_5 до розташованого біля АДРЕСА_2, де правою рукою душив її за шию поки вона не припинила дихати.

Подолавши таким чином опір потерпілої, він згвалтував її, а потім відтягнув тіло до струмка і кинув його в воду.

Смерть ОСОБА_5 сталася внаслідок механічної асфіксії, яка розвинулася від здавлювання шиї.

Сам ОСОБА_1 з місця цього злочину зник і переховувався у м. Івано-Франківську, де 2 грудня 2008р. на березі річки Бистриця Солотвинська знайшов холодну зброю – ніж, який носив при собі до затримання його 14 грудня 2008р. працівниками міліції.

У касаційному поданні прокурор наводить доводи про те, що у мотивувальній частині вироку, яка містить визнане доведеним судом формулювання обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, всупереч вимог ст. 334 КПК України, суд не зазначив способу вчинення такого злочину і не розмежував дії ОСОБА_1 від дій ОСОБА_2. Крім того, при розгляді справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 263 ч.2 КК України, в порушення вимог ст. 299 ч.3 КПК України, суд не роз'яснив ОСОБА_1 та іншим учасникам судового розгляду того, що вони у даному випадку будуть позбавлені права оспорювати такі фактичні обставини в касаційному поряду.

Ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що після вбивства потерпілої він статеву пристрасть не задовольняв, викладені у вироку в цій частині висновки не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами, а тому вважає, що його за п.10 ч.2 ст. 115 КК України засуджено необгрунтовано. Також зазначає, що суд призначив йому занадто суворе покарання.

Просить про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який частково підтримав подання і заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання і скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним умисного вбивства малолітньої, поєднаного із згвалтуванням, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку у цій частині доказами.

Зокрема, сам засуджений у судовому засіданні дав показання, якими підтвердив факт вчинення ним ІНФОРМАЦІЯ_2р. умисного вбивства малолітньої потерпілої.

Ця обставина підтверджена також даними, які містяться в показаннях потерпілої ОСОБА_4, свідка ОСОБА_4, протоколі огляду місця події та трупа, висновку проведеної у справі судово-медичної експертизи.

У своїх показаннях у судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував, що коли потерпіла припинила дихати після того як він здавив її шию рукою і у неї з рота з'явилася кров він з нею статеву пристрасть не задовольняв.

Однак подібне твердження засудженого, як і аналогічного характеру у його касаційній скарзі доводи, є безпідставними і спростовуються перевіреними по справі доказами.

Так, із зазначених у вироку неодноразових показань на досудовому слідстві засудженого, які він давав при допитах його за участю захисника 4 січня, 20 лютого та 24 квітня 2009р. як обвинуваченого, вбачається, що після здавлювання шиї потерпілої він вчинив з нею статеві зносини у природній формі.

Як з’ясовано висновком судово-медичної експертизи, проведеної експертом ОСОБА_6, при дослідженні трупа потерпілої в ділянці її статевих органів виявлені розрив слизової оболонки та крововилив під слизову оболонку пристінки піхви.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_6 дійшов висновку про те, що дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, у тому числі могли утворитися і від дії статевого органу особи чоловічої статі.

За наявністю для цього передбачених законом підстав засуджено ОСОБА_1 і за незаконне носіння холодної зброї.

Такі висновки суду підтверджені показаннями самого засудженого, протоколом вилучення у нього ножа та висновком криміналістичної експертизи.

При розгляді справи в цій частині судом не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_7 у вчиненні ним поєднаного із згвалтуванням умисного вбивства малолітньої та незаконного носіння холодної зброї.

Дії ОСОБА_1 за ст.ст. 115 ч.2 п.п.2, 10 та 263 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.

Покарання за цими статтями кримінального закону йому призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.

Що ж стосується вироку в частині засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України, то його належить скасувати з наступних підстав.

Згідно зі ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а також винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Такі вимоги закону судом належним чином не виконані.

Як видно із змісту формули зміненого у суді у порядку ст. 277 КПК України постановою прокурора від 2 липня 2009р. пред’явленого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України обвинувачення, побачивши 7 квітня 2008р., приблизно о 17 год., проходячого по вулиці ОСОБА_3, раніше засуджений по іншій справі ОСОБА_2 вступив з ОСОБА_1 у злочинну змову, спрямовану на відкрите заволодіння майном ОСОБА_3, після чого ОСОБА_2, представившись працівником міліції, разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відійшли в сторону. Там ОСОБА_1, застосовуючи до останнього фізичне насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, умисно побив його руками та ногами по голові і тілу, а ОСОБА_2 у цей час відкрито заволодів з кишені піджака потерпілого паспортом останнього, в якому знаходилися гроші у сумі 800 грн., а також пенсійним посвідченням.

У мотивувальній частині вироку, яка містить визнане доведеним формулювання обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, суд тільки у самій короткій та спрощеній формі вказав, що після того як ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_2 відкрито заволодіти грошима ОСОБА_3, а ОСОБА_2 представився працівником міліції і разом з ОСОБА_1 примусив ОСОБА_3 спуститися в яр, вони його там побили руками та ногами і, подолавши таким чином опір потерпілого, відкрито викрали належні йому 800 грн.

Однак, суд не зазначив у вироку всіх необхідних обставин, пов’язаних із вчиненням засудженим даного злочину, як це передбачено вимогами ст.ст. 64 та 334 КПК України, хоча ці обставини підлягали доказуванню в суді, оскільки мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, суд допустив невідповідність зроблених ним висновків фактичним обставинам справи.

Тому вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів -

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Київської області від 21 липня 2009р. щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ст. 186 ч.2 КК України скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.

На підставі ст. 70 КК України вважати ОСОБА_1 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч.2 п.п.2, 10 та 263 ч.2 КК України, на довічне позбавлення волі.

В решті вирок залишити без зміни.