Верховний Суд колегією Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,

з участю секретаря Демчука П.О.,

прокурора Ткачук Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015220470004795 за обвинуваченням

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Московського районного суду м. Харковавід 29 червня 2016 року за ч. 3 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому провадженні у суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами

першої та апеляційної інстанції обставини

Вироком Московського районного суду м. Харковавід 29 червня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Московського районного суду м. Харкова від 29 червня 2016 року у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01 листопада 2016 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 жовтня 2015 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, в якій йому дозволив перебувати ОСОБА_2, таємно викрав належну останньому байдарку ТМ "Тритон", модель "Свірь-Н" вартістю 10 296 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01.11.2016 року щодо ОСОБА_1 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Доводи поданої касаційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме не виконано вимоги ст. 419 КПК України, оскільки не зазначено в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора про недостатнє врахування ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних про особу засудженого, який не став на шлях виправлення, визнано необґрунтованою. Внаслідок вищевказаного, прокурор вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні не підтримала вимоги поданої касаційної скарги.

Інші учасники судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавали

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як убачається із вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 врахував пом'якшуючі покарання обставини, якими суд визнав ряд його тяжких хронічних захворювань та відшкодування матеріальної шкоди.

Поряд з цим судом також враховано:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- обтяжуючу обставину - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння;

- дані про особу ОСОБА_1, який раніше судимий, вчинив злочин у період іспитового строку, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 неможливе без ізоляції від суспільства та призначив покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі, що є найсуворішим видом покарання, передбаченим санкцією зазначеної статті, та у розмірі, наближеному до максимального.

Визначаючи ОСОБА_1 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, суд узяв до уваги наявність пом'якшуючих обставин, дані про його особу, а також те, що відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, та, визнавши за необхідне призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, визначив частину, яка має бути приєднана, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Не погоджуючись з вищевказаними висновками суду першої інстанції, прокурор у поданій апеляційній скарзі ставив питання про скасування вироку в частині призначеного покарання у зв'язку з його невідповідністю тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та постановлення нового вироку, яким вважав за необхідне обвинуваченому на підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі на строк 4 роки, та визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. На обґрунтування своїх доводів прокурор посилався на те, що суд, на його думку, не в повній мірі врахував встановлені ним обставини, які впливають на розмір призначеного ОСОБА_1 покарання.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, належним чином перевірив і з урахуванням обставин, встановлених судом першої інстанції, обґрунтовано не врахував вищевказані доводи прокурора, дійшовши вірного висновку про те, що покарання, призначене ОСОБА_1 судом першої інстанції як за ч. 1 ст. 185 КК України, так і на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду та вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. На думку Суду, твердження у скарзі прокурора щодо невідповідності ухвали вимогам ст. 419 КПК України є безпідставними і не можуть свідчити про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК України), які б перешкодили чи могли б перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Тому, беручи до уваги вищезазначене, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційної скарги прокурора та скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 376, ст.ст. 433, 434, 436, ч.4 ст. 441, ст. 442 КПК України, п.15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , пунктами 4, 6 3 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (2147а-19) , Суд

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.