Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Огурецького В.П.,

суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,

при секретарі Батку Є.І.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - адвоката Гарапюка С.В. на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 2 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 1 листопада 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015060310000479, за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. ГоловиноЧерняхівського району Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 2 серпня 2016 року

ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

За вироком суду, ОСОБА_4 уночі 18 жовтня 2015 року біля кафе "Поплавок", що по вул. Зарічній смт. Головино Черняхівського району Житомирської області, під час спроби розборонити ОСОБА_5 і ОСОБА_6, між якими відбувалася бійка, з необережності вбив ОСОБА_7 Прямуючи до осіб, які билися, та відчувши, що ОСОБА_7 схопив його за руку, ОСОБА_4 з метою звільнитися різко відтягнув руку назад та, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, наніс один удар ОСОБА_7 ліктем в шию, від чого той помер. Причиною смерті ОСОБА_7 стала закрита тупа сполучена травма шиї та голови, яка призвела до масивних субарахноїдальних крововиливів, крововиливів в шлуночкову систему головного мозку, перелому під'язикової кістки, субдуральних крововиливів у шийному відділі хребта.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 1 листопада 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узгоджені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник - адвокат Гарапюк С.В. просить змінити вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 2 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 1 листопада 2016 року, призначити ОСОБА_4 покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Не оспорюючи доведеності винуватості свого підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, установлених судом, та юридичної оцінки його дій, твердить, що призначене ОСОБА_4 покарання є надмірно суворим. Наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги молодий вік засудженого, його відношення до вчиненого, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, а також те, що вчинений злочин є необережним. Вважає, що зазначені обставини могли би бути підставою для застосування до ОСОБА_4 правил ст. 75 КК. Проте суд першої інстанції вказану норму не застосував і позбавив його волі, а апеляційний суд усупереч вимогам кримінального процесуального закону розглянув справу формально, належним чином не перевірив і не спростував доводів, викладених в апеляційній скарзі його підзахисного.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Опанасюк О.В. вважав, що касаційна скарга захисника - адвоката Гарапюка С.В. є необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважали, що касаційна скарга захисника необгрунтована, просили вирок та ухвалу залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотиви суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту скарги убачається, що захисник - адвокат Гарапюк С.В. не заперечує доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні вбивства через необережність та правильності юридичної оцінки його дій за ч. 1 ст. 119 КК, водночас вказує, що суд усупереч вимогам ст. 65 КК недостатньо повно врахував обставини, які пом'якшували б покарання засудженому, і призначив йому надмірно суворе та явно несправедливе покарання.

Статтею 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з положенням ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду й розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_4 покарання, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке вчинене з необережності та згідно зі ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості, ставлення винуватого до вчиненого, дані про його особу, що він вперше притягувався до кримінальної відповідальності, характеризувався посередньо, ніде не працював, потерпілій шкоду не відшкодував. Суд визнав обставиною, яка пом'якшувала покарання ОСОБА_4, його щире каяття, а обставиною, яка обтяжувала покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. З урахуванням усіх цих обставин суд призначив ОСОБА_4 покарання у межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 119 КК. Саме такі вид і міру покарання ОСОБА_4 суд визнав необхідними і достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Тому вважати призначене ОСОБА_4 покарання таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через його суворість, підстав немає.

Щодо доводів захисника про неврахування судом при призначенні покарання інших обставин, які, на його думку, давали підстави для застосування до винного правил ст. 75 КК, зокрема, відшкодування шкоди потерпілій, спробу вибачитися перед нею, працевлаштування засудженого, налагодження ним міцних соціальних зв'язків, то всі ці обставини виникли після ухвалення вироку судом першої інстанції і не можуть слугувати підставою для визнання його незаконним.

Апеляційний суд ретельно перевірив твердження засудженого про суворість призначеного йому покарання і дав мотивовану відповідь на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зазначивши, з яких підстав її визнано необґрунтованою. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Суд не має підстав вважати рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що суперечать нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.

Інших доводів стосовно незаконності судових рішень, які могли би бути безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга не містить.

За таких обставин, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 "Перехідні положення" розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , Суд

Вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 2 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 1 листопада 2016 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - адвоката Гарапюка С.В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.