Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Калашнікової О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправною скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року,

У січні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1) звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № З-1611/4-10/10-50/1611/08, прийняту 16 листопада 2015 року головним інспектором будівельного відділу нагляду Інспекції Літвінцовим С. О. стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В мотивування позову зазначає, що за результатами проведення позапланової перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, посадовими особами Інспекції сформовано акт від 30 жовтня 2015 року та протокол про адміністративне правопорушення № 2-Л-З-0211/2 від 02 листопада 2015 року.

На підставі матеріалів перевірки суб'єктом владних повноважень прийнято постанову № З-1611/4-10/10-50/1611/08 від 16 листопада 2015 року, у відповідності до якої ФО-П ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13780,00 гривень.

Посилаючись на безпідставність висновків відповідача стосовно недопущення посадових осіб Інспекції на об'єкт для перевірки, позивач звернулась до суду з вимогою про скасування постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову № З-1611/4-10/10-50/1611/08 від 16 листопада 2015 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року та прийнято нову, якою відмовлено у позові.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 вересня 2015 року на адресу секретаріату Кабінету Міністрів України надійшла скарга від громадянина ОСОБА_3 з проханням провести перевірку на об'єкті будівництва торгового павільйону, який розташований по вулиці Гайок, поруч з будинком № 105 у місті Біла Церква Київської області.

Так, за дорученням Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 10/10-0210/9 від 02 жовтня 2015 року, згідно з наказом № 976 від 08 вересня 2015 року та направлення № 838.15/02 від 29 жовтня 2015 року, посадовими особами Інспекції здійснено спробу провести позапланову перевірку об'єкта будівництва торгового павільйону, розташованого поруч з будинком АДРЕСА_1.

Однак, посадових осіб не допущено до проведення перевірки, про що складено акт від 30 жовтня 2015 року, в якому вказано, що громадянин ОСОБА_4, уповноважений за довіреністю ФО-П ОСОБА_1 строком на десять років від 24 грудня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4462 та посвідченого нотаріусом Дерун А. А., не допустив посадових осіб Інспекції на об'єкт - торговий павільйон (магазин) за адресою: АДРЕСА_1, для проведення позапланової перевірки, чим порушено вимоги пункту 1 частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та підпункту 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) .

Таким чином, відповідачем встановлено порушення, яке полягає в недопущенні позивачем безперешкодного доступу контролюючого органу на місце будівництва об'єкта та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню.

02 листопада 2015 року суб'єктом владних повноважень сформовано припис № С-0211/2 про усунення порушень містобудівного законодавства, виявлених під час проведення перевірки шляхом надання доступу посадових осіб Інспекції на об'єкт у термін до 02 грудня 2015 року для здійснення позапланової перевірки.

Разом з цим, відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 2-Л-З-0211/2 від 02 листопада 2015 року відповідальність за яке, передбачене абз. 1 п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

На підставі вищевказаного протоколу Інспекцією прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № З-1611/4-10/10-50/1611/08 від 16 листопада 2015 року, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13780,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у контролюючого органу були відсутні підстави на проведення перевірки належної позивачу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, оскільки остання не є об'єктом будівництва, а відповідно ФО-П ОСОБА_1 - суб'єкт містобудування.

Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, виходив з того, що у зв'язку з безпідставністю недопуску посадових осіб Інспекції до перевірки об'єкту будівництва, що є, насамперед, самостійним складом правопорушення у сфері містобудівної діяльності, суб'єктом владних повноважень правомірно прийнято постанову про притягнення ФО-П ОСОБА_1 до відповідальності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України встановлено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме:

- здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань;

- виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури;

- внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Поняття державного архітектурно-будівельного контролю міститься у частині першій статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та означає сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

За змістом статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації;при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Поняття державного нагляду (контролю) міститься у статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та означає діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Отже, державний нагляд (контроль) повинен здійснюватися уповноваженими органами центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів в межах повноважень передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2013 року Білоцерківською міською радою Київської області прийнято рішення № 1093-48-VI, у відповідності до якого укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту з ФО-П ОСОБА_1 під розміщення павільйону в АДРЕСА_1, загальною площею 0,0040 га, за рахунок земель населеного пункту міста Біла Церква.

У зв'язку з надходженням скарги від гр. ОСОБА_3 за дорученням Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 10/10-0210/9 від 02 жовтня 2015 року, наказу № 976 від 08 вересня 2015 року та направлення № 838.15/02 від 29 жовтня 2015 року, посадовими особами Інспекції здійснено спробу провести позапланову перевірку об'єкта будівництва торгового павільйону, розташованого поруч з будинком АДРЕСА_1.

Приписами частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, тощо.

Аналогічне положення кореспондується з пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) .

В силу пункту 2 частини шостої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення, яке полягає у недопущенні посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства передбачена відповідальність за недопущення посадових осіб Інспекції на об'єкт для перевірки.

Матеріалами справи підтверджується порушення позивача, зокрема, актом від 30 жовтня 2015 року, протоколом про адміністративне правопорушення № 2-Л-З-0211/2 від 02 листопада 2015 року, приписом № С-0211/2 від 02 листопада 2015 року та безпосередньо оскаржуваною постановою.

Спростування обставин, які відображено в акті від 30 жовтня 2015 року позивачем не надано.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.