Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

прокурора Парусова А.М.

(в режимі відеоконференції) :

захисника Багрія В.В.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, касаційну скаргу та доповнення до неї захисника Багрія В.В., касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140050001055, за обвинуваченням

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та жителя АДРЕСА_2

такого, що судимості не мав,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України ( далі - КПК (4651-17) ).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини.

За вироком Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2015 року ОСОБА_4 засуджено за частиною 2 статті 121 КК на 8 років позбавлення волі. Визначено строк відбування покарання засудженому рахувати з моменту його фактичного затримання.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 30 березня 2015 року приблизно о 18-й годині, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклого конфлікту з особистих мотивів, ударив у спину потерпілу, яка упала, внаслідок чого їй було завдано умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останньої.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2016 року вирок Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_4 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку районного суду посилання на показання потерпілої ОСОБА_2, надані під час досудового слідства (т.2, а.с.141), як на доказ вини засудженого ОСОБА_4

У решті вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі та в доповненнях до неї захисник ставить вимогу про скасування оскаржуваних судових рішень, при цьому просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на порушення вимог кримінального процесуального законодавства, які призвели до постановлення незаконних, на його думку, судових рішень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що районний суд не в повному обсязі дослідив докази в кримінальному провадженні, а саме не врахував позицію захисту, про те, що ОСОБА_5 вживала експериментальні препарати А-002 та знаходилася з 27 лютого 2012 року по 13 березня 2012 року на стаціонарному лікуванні в Львівському обласному державному клінічному лікувально-діагностичному кардіологічному центрі, а суд апеляційної інстанції, на думку захисника, не врахував висновок у вказаного лікувального центру.

Крім того, захисник вказує на протокол негласної слідчої дії від 19 травня 2015 року, який, на його думку, є недопустимим доказом, оскільки пояснення засуджений давав без участі захисника, що порушує право на захист його підзахисного, а також зазначає, що прокурор не довів об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.

У доповненнях до касаційної скарги від 17 березня 2017 року захисник наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції порушив право засудженого на захист, обґрунтовуючи таку позицію відсутністю його підзахисного в судовому засіданні апеляційного суду, після зміни складу суду.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме зазначає, що протокол негласної слідчої дії, складений 19 травня 2015 року, є недопустимим доказом, оскільки порушує право на захист засудженого.

Додатково потерпіла вказує на те, що в порушення вимог кримінального процесуального законодавства розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції відбувався без участі засудженого, що також підтверджує порушення його права на захист.

Заслухавши доповідь судді, захисника, який підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу потерпілої, потерпілу та її представника, які підтримали свою касаційну скаргу та касаційну скаргу захисника, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг та наполягав на законності судових рішень, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Мотиви суду.

Відповідно до статті 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги захисника про причинний зв'язок між смертю потерпілою та вживанням експериментальних препаратів є безпідставними, оскільки відповідно до висновку експертизи від 19.05.2015 №284/2015 року (т.2а.с. 89-90) та пояснень експерта ОСОБА_6 в судовому засіданні, причиною смерті ОСОБА_5 стала тупа травма хребта у вигляді подвійного розриву хребтового стовпа в шийному та грудному відділах, який було спричинено дією тупого предмета на задню поверхню

тулуба з послідуючим різким перерозгинанням хребтового стовпа. Така травма хребта має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент її виникнення та перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням смерті, а виявлена хвороба серця, на яку посилається захисник, не перебуває у причинному зв'язку із настанням смерті, що було встановлено вироком районного суду та досліджувалося судом апеляційної інстанції.

Тобто позиція захисника, про причинний зв'язок між смертю потерпілої та вживанням нею експериментальних препаратів не знайшла свого підтвердження.

Посилання захисника на неправильну кваліфікацію дій його підзахисного за частиною 2 статті 121 КК та відсутність у його діянні об'єктивної та суб'єктивної сторони вказаного злочину є необґрунтованими, з огляду на таке. Адже, захисник сам не розкриває змісту такої позиції в касаційній скарзі та не наводить жодного доводу стосовно непогодження з такою кваліфікацією. Натомість, судами було досліджено та встановлено конфліктну ситуацію, що мала місце між засудженим та потерпілою, яка було його рідною бабусею, наслідки такого конфлікту, поведінку засудженого після скоєного, що в сукупності з іншими доказами підтвердило неправомірні дії засудженого, якими завданоумисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілої.

Досліджені судом докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають у суду сумнівів щодо їх правдивості та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Захисник також вказує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги його доводів наведених в апеляційній скарзі про неповне дослідження звукозапису протоколу негласної слідчої дії від 19 травня 2015 року, та посилається на неякісне відображення аудіодисків.

Однак, такі доводи були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви та дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати такий доказ недопустимим.

Доводи захисника і потерпілої про порушення права на захист судом апеляційної інстанції, а саме через відсутність засудженого при апеляційному розгляді після зміни складу суду, спростовуються матеріалами кримінального провадження. Як убачається з журналу судового засідання від 14 квітня 2016 року ( т.2 а.с.127), засуджений ОСОБА_4 висловив свою позицію щодо вказаного обвинувачення в суді апеляційної інстанції.

Крім того, учасники кримінального провадження не заявляли клопотання про обов'язкову участь засудженого в суді апеляційної інстанції. А після зміни складу суду засуджений ОСОБА_4 неодноразово викликали в судове засідання, також до нього навіть застосовувався привід, хоча під час розгляду апеляційної скарги захисника жоден з учасників процесу не порушував питання про погіршення становища засудженого, як і про його обов'язкову явку в судове засідання.

До того ж у матеріалах кримінального провадження є розписка (повідомлення поштового відправлення), яка свідчить про належне повідомлення засудженого про час та місце апеляційного розгляду(т. 2 а.с. 243).

З огляду на таке доводи касаційних скарг захисту та потерпілої сторони, про порушення права на захист засудженого ОСОБА_4, є безпідставними.

Що стосується твердження потерпілої в касаційній скарзі про тиск на засудженого органами досудового слідства та зацікавленість їх у результатах розгляду справи, то такі доводи нічим невмотивовані та не знайшли свого підтвердження, оскільки з урахуванням фіксації слідчих дій та прослуховування технічних носіїв аудіозапису не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, як під час досудового розслідування, так і в судових засіданнях.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційні скарзі захисника доводам, у тому числі і тим, на які він послався в касаційні скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Таким чином, перевірка матеріалів кримінального провадження свідчить, що доводи наведені в касаційній скарзі захисника, як і доводи зазначені в аналогічної за змістом та вимогами касаційній скарзі потерпілої, щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та порушення права на захист засудженого не знайшли свого підтвердження. А тому оскаржувані судові рішення є вмотивованими та законними.

Отже, касаційні скарги захисника та потерпілої задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) , Суд

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2016 року щодо засудженого ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника

Багрія Володимира Васильовича та касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.