Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Марчук Н.О., Стороженка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В.,

прокурора Цигана Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 5 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 6 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110230000100, за обвинуваченням

ОСОБА_1, громадянина України, котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Кам`янка Черкаської області, проживає в м. Українка

АДРЕСА_1, раніше не судимий, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Обухівського районного суду Київської області від 5 квітня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 3400 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі п. 5 ст. 74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності, визначених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18 лютого 2014 року приблизно о 8 годині 20 хвилин, в світлий час доби, при сприятливих погодних умовах, сухому асфальтному покритті, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись автодорогою по вулиці Старокиївській в смт. Козин Обухівського району Київської області в напрямку м. Київ, під`їжджаючи до будинку № 43 у порушення вимог п.п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР (1306-2001-п) ) був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем "ЗАЗ Forza", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який виконував маневр повороту ліворуч.

В результаті пригоди водій автомобіля "ЗАЗ Forza" ОСОБА_2 згідно висновку судово-медичної експертизи № 135 від 10 грудня 2014 року отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 6 червня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок Обухівського районного суду Київської області від 5 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 6 червня 2017 року скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не правильно встановлені фактичні обставини справи, повністю проігноровані наявні в матеріалах провадження докази, зокрема, його показання, показання потерпілого та свідка відносно погодних умов та стану дорожнього покриття, а також допустимої швидкості автомобіля під його керуванням. Зазначає, що суд не звернув уваги на порушення ПДВ потерпілим. Твердить, що місцевий суд при встановленні стану дорожнього покриття в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди надає перевагу одним доказам, а саме:протоколу огляду місця події від 18 лютого 2014 року, але при цьому не звертає увагу, що подія відбулася о 8 годині 20 хвилин, а огляд було здійснено об 11 годині 35 хвилин. Суд безпідставно взяв до уваги інформацію Обухівського РДУ від 1 лютого 2017 року про сухе дорожнє покриття та відповідну температуру повітря - 0 градусів. Твердить, що місцевий суд зробив хибні висновки щодо наявності обмеження допустимої швидкості на ділянці автодороги, де сталася пригода, приймаючи за істину інформацію Обухівського РДУ від 1 лютого 2017 року та ігноруючи інформацію Служби автомобільних доріг у Київській області від 7 вересня 2016 року. Зазначає, що невірні вихідні дані призвели до хибних висновків експертиз. Наголошує, що всупереч положенням ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) обвинуваченням не доведено наявність його вини, а все грунтується на суперечливих та сумнівних доказах. Твердить, що прокурором, слідчим та судами обох інстанцій не було вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявлення, як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують обвинуваченого. Зазначає, що всупереч клопотанням його та захисника не було проведено слідчого експерименту. Посилається на порушення його права на захист. Твердить, що суд апеляційної інстанції формально розглянув доводи його апеляційної скарги та всупереч наявним ознакам неповноти судового розгляду, невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи постановив незаконне рішення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Циган Ю.В. вважав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Інші учасники були належним чином повідомлені про судовий розгляд, але в судове засідання не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Частина 2 статті 419 КПК передбачає, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

В цьому кримінальному провадженні таких вимог закону не дотримано. Суд апеляційної інстанції замість перевірки доводів обвинуваченого обмежився посиланням у своїй ухвалі на те, що він погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені у вироку.

Натомість, відповідно до ст. 404 КПК України, переглядаючи судове рішення у межах апеляційної скарги, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Крім того, частина друга цієї норми дозволяє апеляційному суду вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Тобто суд апеляційної інстанції має достатньо повноважень для повної та ґрунтовної перевірки доводів апеляційної скарги та перегляду рішення суду першої інстанції.

Однак, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи ОСОБА_1 щодо стану дорожнього покриття в момент зіткнення, а саме те, що за твердженням обвинуваченого, дорога була слизькою. Крім того, не усунув протиріччя щодо максимально допустимої швидкості на ділянці автодороги по вулиці Старокиївській, 43 в смт. Козин Обухівського району Київської області, де сталася ДТП. З'ясування цих обставин має істотне значення, оскільки, як видно з висновку експерта від 7 березня 2017 року, на який суд послався у вироку, він зазначив про те, що ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП за умови руху по сухому дорожньому покриттю та дотриманню швидкості до 60 км/год. І не мав такої можливості на слизькій дорозі та за відсутності такого обмеження швидкості.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції не є належно вмотивованим і його ухвала не відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК, а тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого суду ретельно слід перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати належну оцінку доказам, що містяться у справі, та залежно від установленого ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Натомість доводи касаційної скарги про порушення права на захист обвинуваченого не можна взяти до уваги. З матеріалів кримінального провадження видно, що він був забезпечений захисником із Регіонального центру надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області (т. 1 а.с. 37, 46, 48, 50) Після того, як захисник втратив свої повноваження (т. 2 а.с. 36), ОСОБА_1 відмовився від участі захисника (т. 2 а.с. 74). В подальшому ОСОБА_1 клопотань про те, що потребує захисника, не заявляв. Участь його у цьому провадженні не є обов'язковою.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК

п. 4 параграфу 3 "Перехідні положення" розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , Верховний Суд

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 6 червня 2017 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.