Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Короля В.В. та Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Бруса Ю.І.,

прокурора Парусова А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 01 серпня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201724020000038, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України,

уродженки с. Новий Острів Самбірського району Львівської області, жительки АДРЕСА_1, такої, що судимості не мала,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК),

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн.

Запобіжний захід не обирався. Цивільного позову не було заявлено.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 31 січня 2017 року у період з 09:00 до 11:00, перебуваючи в смт Ярмолинці поблизу Ярмолинецької ЗОШ № 2, що розташована неподалік магазину "Люкс", та знаючи про існування конфлікту між ОСОБА_3 та її онуком ОСОБА_4, почала ображати ОСОБА_3 й умисно завдала один удар долонею руки в ліве плече та один удар долонею руки в задню частину голови останнього. Внаслідок завданого удару в голову ОСОБА_3 спричинено тілесне ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягнуло короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 01 серпня 2017 року вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02 червня 2017 року щодо засудженої ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги захисник обґрунтовує наступним. Зокрема, не погоджується з доведеністю винуватості його підзахисної з огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на її фізичні вади зору і слуху та на те, що вона є особою похилого віку, що вплинуло на її можливість самостійно реалізувати право на захист. Вказує і на відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про додатковий допит свідків, проведений без участі захисника, та призначення повторної комісійної, комплексної судово-медичної експертизи. Також зазначає і про вчинення психологічного тиску щодо його підзахисної, що мало прояв у її допиті не учасником провадження - соціальним педагогом. Крім того, захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції не навів підстав, через які апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник вказує на відмову в задоволенні клопотань сторони захисту про додатковий допит раніше допитаних свідків та призначення експертних досліджень, чим фактично посилається на неповноту судового розгляду, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки в касаційному порядку. А тому суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин, установлених судами.

Крім того, як видно з касаційної скарги, захисник не оспорює та не заперечує такі обставини, як перебування його підзахисної на місці інкримінованої події та обставини конфлікту між нею та малолітнім ОСОБА_3

Натомість висновки суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на показаннях ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, експерта ОСОБА_8, лікарів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також підтверджуються письмовими доказами, як висновки судово-медичних експертиз №18 від 03 лютого 2017 року № 18 та від 16 лютого 2017 року №19.

З огляду на вказану сукупність доказів у кримінальному провадженні, суд має підстави для висновку щодо доведеності винуватості засудженої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК.

Тоді як здобуття доказів у порушення вимог кримінального процесуального закону з матеріалів кримінального провадження не вбачається, а стороною захисту не спростовано.

Зокрема, належність, допустимість та достовірність експертних досліджень були предметом дослідження суду першої інстанції навіть шляхом допиту експерта ОСОБА_8, лікарів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які підтвердили свої висновки та вказували на об'єктивні спостереження, локалізацію тілесних ушкоджень, перебіг наслідків від удару в малолітньої особи, неможливість симулювання неврологічної симптоматики, відсутність потреби в таких додаткових дослідженнях, як КТ, МРТ, тощо.

А тому неможливість виникнення в малолітнього ОСОБА_3 тілесного ушкодження, що поставлений у провину засудженій, виключається.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження твердження захисника щодо неточностей у висновках експертиз не підтвердилися. Адже сукупність доказів оцінюється судом на достатність і взаємозв'язок між собою. В той час експертні дослідження призначалися для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, а саме наявності тілесного ушкодження, ступеня його тяжкості, механізму його заподіяння та його виникнення за обставин, указаних потерпілим. Тоді як додатково або повторно шляхом експертних досліджень ці обставини не встановлювалися.

Отже, кваліфікація дій ОСОБА_1 за частиною 2 статті 125 КК є правильною, а сукупність доказів у кримінальному провадженні повністю доводить її винуватість.

Не може розцінити суд істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону посилання захисника на фізичні вади слуху та зору ОСОБА_1, що перешкодили їй реалізувати право на захист без участі захисника, оскільки ці вади є надуманими.

Зокрема, під час перевірки технічного носія перебігу судових засідань у суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювали її права як письмово, так і усно. А при зверненні до неї головуючого і учасників судового провадження ОСОБА_1 чітко відповідала на запитання, що вказує на усвідомлення їх змісту.

Тобто підстав для обов'язкової участі захисника в суді першої інстанції відповідно до статті 52 КПК не вбачалося.

Разом з цим, не може вплинути на законність і обґрунтованість судових рішень або вважатися психологічним тиском з'ясування соціальним педагогом обставин шкільного життя онука засудженої та роз'яснення прав опікуна та реалізації їх. Судовий розгляд спрямований головуючим саме на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження як до участі захисника, так і після.

Таким чином, колегія суддів не встановила будь-яких порушень вимог матеріального та процесуального права, що б вказували на незаконність або необґрунтованість судових рішень.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 419 КПК.

Отже, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147а-19) , Суд

вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 01 серпня 2017 року щодо засудженої ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу її захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.