Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Черпака Ю.К.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання нечинними наказів та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, -

У вересні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, в якому просив: 1) визнати нечинним наказ ГУ МВС в м. Києві від 09 серпня 2012 року № 271 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Шевченківського районного управління", відповідно до якого на ОСОБА_4 накладено стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність; 2) визнати нечинним наказ ГУ МВС в м. Києві від 15 серпня 2012 року №16 дск "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Шевченківського районного управління" відповідно до якого на ОСОБА_4 накладено стягнення у вигляді звільнення з посади; 3) зобов'язати відповідача вчинити дії про поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника відділу БНОН Шевченківського РУ ГУ МВС в м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року.

ОСОБА_4 не погодився з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2012 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року і звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Відповідно до пункту 1 наказу ГУ МВС в м. Києві від 03 серпня 2012 року № 271 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Шевченківського районного управління" за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиконанні постанов Дружківського міського суду Донецької області про привід свідків, що привело до порушення вимог пункту 11 статті 10 Закону України "Про міліцію", заступника начальника відділу БНОН Шевченківського районного управління ГУ МВС в м. Києві майора міліції ОСОБА_4 попереджено про неповну посадову відповідність.

Згідно з пунктом 2 наказу ГУ МВС в м. Києві від 15 серпня 2012 року № 16 дск "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Шевченківського районного управління" за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у нездійсненні відповідного контролю за обґрунтованістю та законністю ведення справи оперативного обліку, своєчасністю та правильністю проведення по ній негласних заходів, організацію та участь у неправомірній оперативній закупівлі, що призвело до порушення законності підлеглими працівниками відділу БНОН, що стало причиною порушення вимог підпунктів 4.1 та 14.5.6 наказу МВС України від 17 липня 2004 року №007 "Про затвердження Інструкції про оперативно-розшукову діяльність оперативних підрозділів ОВС України", на заступника начальника відділу БНОН Шевченківського районного управління ГУ МВС в м. Києві майора міліції ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.

Позивач вважає зазначені накази протиправними, виходячи з того, що не виконання постанов Дружківського міського суду Донецької області про привід свідків допущене через неналежну організацію роботи ГУ МВС в м. Києві в частині забезпечення фінансування здійснення таких заходів; при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано тяжкості проступку, обставини, за яких його вчинено, попередню поведінку позивача тощо; внаслідок неумисних та формальних порушень ОСОБА_4 відсутня пряма та значна шкода.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що при прийнятті вищевказаних наказів Головним управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві дотримані вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції щодо порядку проведення службових розслідувань, що призвели до законного звільнення позивача.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі наступного.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відносини публічної служби з приводу прийняття громадян на службу в органи внутрішніх справ, її проходження та звільнення з неї урегульовані спеціальним законодавством, до якого належать: Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (565-12) , Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затверджене Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) , Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (3460-15) .

Відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному ванні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників.

Статтею 12 цього статуту визначено види дисциплінарних стягнень, а саме: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.91 № 552 при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до п. 5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230 (z0541-13) , якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Згідно з пп. 6.2.2 п. 6.2 вищевказаної Інструкції, обов'язком виконавця є те, що після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 Дисциплінарного статуту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за окремою ухвалою Дружківського міського суду Донецької області, затвердженого т.в.о. начальника ГУ МВС в м. Києві 03 серпня 2012 року зазначено, що Шевченківського районного управління ГУ МВС в м. Києві доручено виконання постанов Дружківського міського суду Донецької області про привід свідків від 13 жовтня 2011 року, від 10 листопада 2011 року, від 06 грудня 2011 року, від 17 січня 2012 року та від 28 лютого 2012 року, безпосереднім виконавцем яких призначено ОСОБА_4, на одну з постанов, яка надійшла 19 грудня 2011 року, позивачем підготовлено відповідь про неможливість її виконання, решту постанов не виконано, свідків не доставлено.

Частина п'ята статті 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 403 КПК України визначено, що вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Пункт 11 статті 10 Закону України "Про міліцію" вказує, що міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду.

Всупереч наведеним правовим нормам позивач не виконав рішень суду, а саме: постанов Дружківського міського суду Донецької області про привід свідків, та доручення безпосереднього начальника ОСОБА_5 щодо виконання вказаних рішень суду.

Висновком службового розслідування від 03.08.12 року за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у невиконанні постанов Дружкіцвського міського суду Донецької області про привід свідків, що призвело до порушення вимог п.11 ст. 10 Закону України "Про міліцію", позивача попереджено про неповну посадову відповідність.

Також встановлено, що позивач за час служби неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності за допущені прорахунки в роботі, зокрема здійснення неналежного контролю за роботою підлеглих.

З огляду на наведені обставини, враховуючи характер порушення, обставини, за яких воно було вчинене та наслідки, до яких воно призвело, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийняття оскаржуваних наказів та застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення, оскільки таке дисциплінарне стягнення є співрозмірним із тяжкістю вчиненого позивачем проступку та не допущено порушень вимог Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень, які би давали підстави вважати накази незаконним

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.