Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Калашнікової О. В., Маслія В. І.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області (далі - Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 1188, прийняту 06 листопада 2013 року в. о. начальника Інспекції Гужвою Л. П. стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В мотивування позову зазначає, що за результатами проведення позапланової перевірки дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, 25 жовтня 2013 року посадовими особами Інспекції сформовано акт та протокол про адміністративне правопорушення.

На підставі матеріалів перевірки суб'єктом владних повноважень прийнято постанову № 1188 від 06 листопада 2013 року, у відповідності до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 гривень.

Посилаючись на безпідставність висновків відповідача стосовно проведення будівельних робіт з порушенням пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про скасування постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Інспекції від 12 липня 2013 року № 697-ПП на виконання резолюції першого заступника голови Держархбудінспекції України щодо звернення гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 19 липня 2013 року посадовими особами Інспекції проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт з будівництва літньої кухні з погребом по АДРЕСА_1.

В акті перевірки зазначено, що на момент проведення перевірки позивачем у 90-х роках побудовано підвальне приміщення з перекриттям, однак будівельні роботи стосовно стін будівлі виконано в липні 2013 року.

Будівельні роботи виконуються на підставі рішення Виконавчого комітету Бершадської міської ради Вінницької області № 15 від 25 лютого 1993 року, у відповідності до будівельного паспорту від 28 травня 1993 року, виданого відділом архітектури і будівництва Бершадської райдержадміністрації та дозволу на виконання будівельних робіт від 28 травня 1993 року, виданого відділом архітектури і будівництва Бершадської райдержадміністрації.

Встановлено, що в ході оформлення будівельного паспорта від 28 травня 1993 року не дотримано вимог пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" щодо розміщення будівлі на присадибній земельній ділянці (план забудови від 28 травня 1993 року), внаслідок чого будівництво підвального приміщення, що слугує фундаментом будівлі та стін будівлі проведено з порушеннями.

19 липня 2013 року суб'єктом владних повноважень сформовано припис про усунення порушень містобудівного законодавства, виявлених під час проведення перевірки шляхом зупинення виконання будівельних робіт, а також шляхом приведення у строк до 20 жовтня 2013 року будівельного паспорту на забудову та будівництво об'єкта у відповідність до ДБН 360-92**.

З метою перевірки виконання вищенаведеного припису контролюючого органу на підставі наказу № 1005-ПП від 21 жовтня 2013 року, посадовими особами Інспекції проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено акт від 25 жовтня 2013 року, в якому відображено факт невиконання ОСОБА_1 вимог припису щодо приведення у термін до 20 жовтня 2013 року будівельного паспорта на забудову та будівництво об'єкта у відповідність до вимог ДБН 360-92**, чим порушено пункт 3 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

На підставі вищевказаного протоколу Інспекцією прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1188, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 гривень.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що в діях суб'єкта владних повноважень відсутні порушення по складанню оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки факт порушення позивачем не спростовується.

Зазначена позиція була підтримана і Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України встановлено, що основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме:

- здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань;

- виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури;

- внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Поняття державного архітектурно-будівельного контролю міститься у частині першій статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та означає сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

За змістом статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації;при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Поняття державного нагляду (контролю) міститься у статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та означає діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Отже, державний нагляд (контроль) повинен здійснюватися уповноваженими органами центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів в межах повноважень передбачених законом.

Відповідно до пункту 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року (553-2011-п) (далі - Порядок № 553), За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Пунктом 17 Порядку № 553 (553-2011-п) передбачено що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

В силу частини першої статті 188-42 КУпАП невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю, тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бершадської міської ради Вінницької області від 18 жовтня 2013 року позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж присадибної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.

Зі змісту припису від 19 липня 2013 року вбачається, що позивачем в ході будівництва порушено вимоги пункту 3.25 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", що полягають у розміщенні будівлі на присадибній ділянці ближче 1 метру від межі земельної ділянки, у зв'язку з чим зобов'язано позивача усунути порушення містобудівного законодавства, виявлені під час проведення перевірки шляхом зупинення виконання будівельних робіт, а також шляхом приведення у строк до 20 жовтня 2013 року будівельного паспорту на забудову та будівництво об'єкта у відповідність до ДБН 360-92**.

Однак, законні вимоги контролюючого органу позивачем виконано не було.

Разом з цим, позивачем не надано доказів вчинення всіх залежних від неї дій спрямованих на виконання припису, в тому числі не повідомлялися і органи державної архітектурно-будівельного контролю про наявність обставин, які перешкоджають виконанню припису чи ускладнюють його виконання.

За таких обставин, відповідачем цілком обґрунтовано прийнято оскаржувану постанову № 1188 від 06 листопада 2013 року, якою визнано ОСОБА_1 В винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП, що насамперед, полягає у невиконанні законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222- 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 15 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.