Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 12 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2008 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макіївки Донецької області, судимого 12 листопада 2003 року Гірницьким районним судом м. Макіївки Донецької області по ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, постановою Гірницького районного суду м. Макіївки від 16 лютого 2005 року його направлено для відбування покарання в місця позбавлення волі, звільнено 3 січня 2008 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці і 1 день,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків призначено три роки позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 15 червня 2008 року о 14 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, таємно викрав мобільний телефон "Самсунг" Е-250 вартістю 840 грн., який належав ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що викрадений ним мобільний телефон "Самсунг Е-250" знаходився в користуванні і вартість його набагато нижче суми, вказаної у вироку. За вчинені ним дії відповідно до чинного законодавства кримінальна відповідальність не настає. Просить вирок скасувати, справу – закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Як убачається зі справи, суд першої інстанції при розгляді справи з дотриманням вимог ч. 3 ст. 299 КПК України докази не досліджував. ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні злочину, підтвердив, що своїми діями він заподіяв потерпілій шкоду на 840 грн. Такий розмір шкоди підтверджується відповідною довідкою (а.с. 14).

Судом належним чином були роз’яснені підсудному ОСОБА_1 передбачені ч. 3 ст. 299 КПК України права, а також те, що він, якщо докази стосовно певних фактичних обставин справи не будуть за його згодою досліджуватися, не буде мати права оспорювати в подальшому ці обставини.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно. Покарання засудженому призначено з дотриманням вимог статей 65 і 71 КК України.

Порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які б тягнули скасування постановлених у справі судових рішень не встановлено, у зв’язку з чим підстав для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 на вирок Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 12 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 18 листопада 2008 року щодо нього відмовити .