Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф., (суддя-доповідач),

Черпака Ю.К.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Дніпропетровської митниці Міндоходів до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування постанови за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Міндоходів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, -

Дніпропетровська митниця Міндоходів звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Кулеби В.О. про повернення виконавчого документу від 30 грудня 2013 року № ВП35703698 стягувачеві.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року скасовано постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2014 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

Дніпропетровська митниця Міндоходів не погодилась з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року і звернулась до суду з касаційною скаргою, в який просить її скасувати та залишити в силі постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2014 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2012 року, що набрала чинності, ОСОБА_5 було визнано винним в порушенні митних правих, передбачених ч.1 ст. 483 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 1214913,84 грн. з конфіскацією товару - панангін, таблетки, вкриті оболонкою*50/магнію аспарагінат, калію аспарагінат - 42539 уп.

Вказана постанова була направлена для примусового виконання до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Кулеби В.О. від 30.12.2013 року виконавчий документ - постанову Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.10.2012 року, було повернуто стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності дій відповідача щодо прийняття постанови від 30.12.2013 року ВП № 35703698 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документа від 30.12.2013 року ВП № 35703698 помилково вказував на те, що конфіскований товар "панангін" є лікарським засобом, оскільки постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.10.2012 року встановлено, що "панангін" є харчовою добавкою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена на законних підставах, а державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , з посиланням на те, що на думку колегії суддів, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів препарат "панангін" визначений та зареєстрований в Україні як лікарський засіб із наданням висновку про його якісний та кількісний склад та показанням для застосування.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень і інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону України "Про виконавче провадження")

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для повернення виконавчого документу стягувачу стали приписи п.4 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа, виконавчий документ повертається стягувачу.

З мотивувальної частини оскаржуваної постанови державного виконавця вбачається, що підставою для прийняття рішення про повернення виконавчого документу стало те, що в ході виконавчого провадження з примусового виконання постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.10.2012 року державний виконавець визначив, що конфіскації підлягають лікарські засоби.

Після чого, державним виконавцем до Дніпропетровської митниці було направлено чотири доручення державного виконавця щодо розпорядження майном відповідно до п.11 Порядку обігу, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі йому органам державної виконавчої служби і розпорядженням ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001 року № 1724 (1724-2001-п) , де було зазначено здійснити розпорядження вищезазначеним лікарським засобом, які Дніпропетровською митницею було проігноровано. Таким чином стягувач всіляко перешкоджав провадженню виконавчих дій, що унеможливлює виконання постанови суду.

Дніпропетровська митниця не погоджувалась з таким висновком та заперечувала проти доручення щодо розпорядження конфіскованим майном відповідно до п.11 Порядку обігу, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі йому органам державної виконавчої служби і розпорядженням ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001 року № 1724 (1724-2001-п) .

Згідно п.11 Порядку обігу, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі йому органам державної виконавчої служби і розпорядженням ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001 року № 1724 (1724-2001-п) , передбачено, що майном, що швидко псується або має обмежений строк зберігання (овочі, фрукти та інша сільськогосподарська продукція; продукти харчування, строк вживання яких закінчується; живі квіти; продуктивна робоча і племінна худоба, птиця, кролі, бджоли та інші живі тварини тощо), мають право розпоряджатися в установленому законодавством порядку митні органи з урахуванням строку його придатності та фахових висновків спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та безпечністю такої продукції.

Розпорядження вилученими митними органами і конфіскованими за рішеннями судів лікарськими та медичними препаратами, наркотичними засобами, психотропними речовинами, прекурсорами шляхом передачі їх для знищення чи утилізації, а також зброєю та боєприпасами шляхом передачі органам МВС здійснюється митними органами за дорученням державних виконавців у порядку, встановленому законодавством.

Знищення, утилізація або промислова переробка майна здійснюється за попередньою оцінкою, проведеною митним органом, згідно з Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 року № 985 (985-2002-п) .

Проте, постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.10.2012 року, яка Апеляційним судом Дніпропетровської області від 26 грудня 2012 року залишена без змін встановлено, що препарат "панангін" є харчовою добавкою, а не лікарським засобом.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, повертаючи виконавчий документ, державний виконавець самостійно, всупереч постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 16.10.2012 року визначив, що конфіскований товар є лікарським засобом та помилково застосував положення п.11 Порядку обігу, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі йому органам державної виконавчої служби і розпорядженням ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2001 року № 1724 (1724-2001-п) .

Отже, виходячи з вищевикладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновкам суду першої інстанцій, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав п.4 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" є неправомірною та вказує на бездіяльність виконавчої служби по примусовому виконанню рішень судів, яка за Законом покладається на державну виконавчу службу.

З огляду на викладене постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2014 року, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 231 КАС України суд,-

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року - скасувати, а постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2014 року - залишити в силі.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.