Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т. В.,

суддів: Мазура М. В., Яковлєвої С. В.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора Крестьянінової І. А., яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року стосовно

ОСОБА_1,

статтею 427 КПК визначено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга.

Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором не дотримано положень п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, оскільки не наведено правового обґрунтування заявлених вимог щодо необхідності скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу.

Не погоджуючись із висновком апеляційного суду про відсутність підстав для скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК, прокурор у касаційній скарзі формально посилається на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону (419 КПК (4651-17) ) і на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 75 КК), у той же час не наводить обґрунтування незаконності ухвали цього суду, не зазначає, у чому конкретно полягають ці порушення і яким чином вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, відповідно до положень ст. 370, ч. 1 ст. 412, статей 413, 404, 419 КПК у їх взаємозв'язку. Також прокурор не наводить жодної з безумовних підстав, передбачених ч. 2 ст. 412 цього Кодексу, для скасування ухвали апеляційного суду.

Крім того, посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м'якості, прокурор не навела обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду з цієї підстави відповідно до ст. 414 КПК із урахуванням ч. 2 ст. 50 КК. Зокрема, прокурор не зазначає, у чому полягає явна несправедливість покарання, призначеного ОСОБА_1 за частинами 1, 2 ст. 185, ст. 70 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, і чому таке покарання є недостатнім для кари і виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків (прокурор має підтвердити, що не пропустила такого строку при повторному зверненні до суду).

Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, суд

залишити без руху касаційну скаргу прокурора Крестьянінової І. А. і встановити десятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.