Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Черпака Ю.К.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, -

Позивач в особі Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс", в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві щодо вжиття передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі;

- скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про накладення штрафу від 16.11.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2013 року і прийнятно нову, якою адміністративний позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" не погодилось з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року і звернулось до суду з касаційною скаргою, в який просить її скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2013 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

01.03.2010 року між Публічним акціонерним товариством" Український інноваційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" було укладено договір № 01/03/10 оренди нежитлових приміщень у місті Києві по вул.Горького 43-А площею 300,2 квадратних метрів строком з 01.03.2010 року по 25.02.2013 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 24 червня 2011 року у справі №23/76 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс", розірвано договір оренди від 01.03.2010 р., зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Київ, вул. Горького, 43-А, площею 300,2 кв.м., про що було видано наказ суду для здійснення виконавчих дій.

18 червня 2012 року до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві надійшов наказ Господарського суду м. Києва № 23/76 від 26.09.2011 р. про зобов'язання ПАТ "Український інноваційний банк" звільнити нежитлові приміщення, розташовані за адресою: місто Київ вулиця Горького 43-А, площею 300,2 квадратних метрів.

З цих підстав, державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва 21 червня 2012 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам для виконання, зокрема, позивачу на адресу: м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-А та на адресу: м. Київ, вул. Горького, 43-А.

31 липня 2012 року відповідачем було винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 680,00 грн., який останнім 08.08.2012 сплачений в повному обсязі. Того ж дня, на адресу ПАТ "Український інноваційний банк" надійшов лист державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва з вимогою виконати рішення суду у строк до 07.08.2012.

У зв'язку з невиконанням постанови Господарського суду міста Києва від 24 червня 2011 року, відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва повторно 16 листопада 2012 року було винесено постанову, за якою на позивача накладено штраф у розмірі 1360,00 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття вказаної постанови про накладання штрафу.

Вирішуючи даний спір по суті, суди як першої, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що дана справа є адміністративною.

Однак, такий висновок є помилковим і таким, що базується на невірному застосуванні норм процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Частиною першою статті 181 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За правилами статті 121 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладеною у постанові від 30 червня 2015 року у справі №21-278а15.

Оскільки в даній справі оскаржено рішення органу державної виконавчої служби під час виконання наказу, виданого Господарським судом міста Києва, тобто спір у справі виник поза межами публічно-правового спору, то зазначену справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження у справі.

Дану справу належить розглядати у порядку господарського судочинства.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкового висновку про необхідність перевірки правомірності дій відповідача та вирішення справи по суті позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства та підлягають скасуванню.

За правилами ч.1 ст. 228 КАС України, судові рішення обов'язково скасовуються, а позовна заява залишається без розгляду або закривається провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 157, 220-1, 222, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - скасувати, провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Паріо Плюс" про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови - закрити.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.