Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Могильного О. П.,

суддів: Наставного В. В., Марчука О. П.

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2017 року,

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2017 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд зазначеного судового рішення в касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 3, 4, 5 ч. 2 цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі, зокрема, зазначаються: судові рішення, що оскаржуються; обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Проте, у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 відсутнє обґрунтування незаконності ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2017 року, якою вирок залишено без зміни, та необхідності зміни вироку місцевого суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Посилання ОСОБА_1 на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, враховуючи положення ч. 1 ст. 438 КПК України, не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Крім того, вимога до суду касаційної інстанції не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги, оскільки не є конкретною. З резолютивної частини касаційної скарги незрозуміло, яке саме судове рішення повинен змінити касаційний суд, а також прохання засудженого про проведення повторного слідства не входить в його компетенцію.

З урахуванням наведеного, засудженому слід конкретизувати, яке саме судове рішення він оскаржує, зазначити вимогу щодо оскаржуваного судового рішення, яка б узгоджувалася з положеннями ст. 436 КПК, обґрунтувати свою вимогу з урахуванням положень ч. 1 ст. 438 цього ж Кодексу.

Також, засудженим до касаційної скарги взагалі не додано копії вироку місцевого суду, чим порушено вимоги ч. 5 ст. 427 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 427 ПК України якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка особи щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.

Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК України, суд, -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2017 року залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.