Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого - Остапука В. І.,

суддів: Кишакевича Л. Ю., Яковлєвої С. В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 14 листопада 2017 року щодо нього,

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Однак, касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка її подає, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Всупереч наведених вимог, засуджений у касаційній скарзі не навів доводів щодо явної несправедливості призначеного йому покарання з огляду на положення ст. 414 КПК.

Натомість, як вбачається зі змісту скарги, вказує на незастосування судами положень ст. 75 КК, що позбавляє можливості встановити дійсну позицію засудженого з чим саме він не погоджується - з видом, розміром призначеного йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки (призначене із застосуванням ст. 69 КК України) чи з порядком його відбування відповідно до положень ст. 75 КК України.

Також, ОСОБА_1 не вказує про конкретні порушення закону, допущені апеляційним судом при розгляді даного кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, з огляду на ст. 419 КПК України.

Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

У зв'язку із зазначеним, керуючись вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.

При повторному зверненні до суду засудженим має бути підтверджено, що ним не пропущено цей строк.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без руху, надавши йому п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ним копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

У разі неусунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк, така скарга повертається особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.