Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю

секретаря судового засідання Іванової Г.В.,

прокурора Жукова О.В.,

розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016220380001835 від 29 червня 2016 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Близнюки Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

за ст. 186 ч. 2 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2017 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та покладено на нього обов'язки: не залишати межі м. Лозова та Лозівського району Харківської області без дозволу суду та з'являтися до суду за викликами.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_1 28 червня 2016 року близько 14-20 години у 1 мікрорайоні в м. Лозова Харківської області між будинками 25 та 28, побачивши раніше незнайому йому ОСОБА_3, пішов слідом за нею та відкрито, з корисливих мотивів, шляхом ривку зірвав з її шиї золотий ланцюжок та золотий кулон, які коштують 5 789 гривень 30 копійок. Після чого з місця події зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Крім цього, 15 серпня 2016 року близько 15-00 години ОСОБА_1 у 4 мікрорайоні в м. Лозова Харківської області в дворі будинків 4 та 5, побачивши раніше незнайому йому ОСОБА_4, пішов слідом за нею та відкрито, потворно, з корисливих мотивів, шляхом ривку зірвав із її шиї золотий ланцюжок та золотий кулон, які коштують 5 120 гривень. Після чого з місця події зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Крім цього, 29 серпня 2016 року близько 08-30 годині ОСОБА_1 у 3 мікрорайоні м. Лозова Харківської області біля будинку 36, побачивши раніше незнайому йому ОСОБА_5, пішов слідом за нею та біля будинку № 20, повторно, з корисливих мотивів, відкрито, шляхом ривку зірвав з її шиї золотий ланцюжок та золотий кулон, які коштують 7 220 гривень 43 копійки. Після чого з місця події зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Вказує на необґрунтованість вироку та ухвали в частині наявності підстав для застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_1 покарання нижчого від найнижчого межі санкції частини 2 статті 186 КК України. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК, оскільки в ній не дано відповідей на усі доводи апеляційної скарги прокурора, яка була внесена з підстав неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив задовольнити.

Мотиви Суду

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст. 186 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильність застосування ст. 69 КК та необґрунтованість вироку суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону і не спростовують висновки суду першої інстанції щодо призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням цієї статті.

При призначені ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.

Так, суд першої інстанції врахував те, що злочин, у вчинені якого ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, є тяжким, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, але з 19.01.2013 року йому був встановлений діагноз гострий депресивний розлад внаслідок зловживання наркотиків, на обліку у лікаря нарколога перебуває з приводу залежності від психостимуляторів, опіоїдів, на військовому обліку не перебуває, має вищу освіту, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, за місцем проживання характеризується позитивно, знаходиться на обліку в гепаткабінеті комунального закладу охорони здоров'я "Обласна клінічна інфекційна лікарня" з 01.04.2016 року з діагнозом хронічний вірусний гепатит "С", у зв'язку із чим потребує нагляду лікаря інфекціоніста. Щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину та часткове добровільне відшкодування завданих потерпілим збитків визнано обставинами, що пом'якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.

Відповідно до ст. 69 ч. 1 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства. Разом з тим, суд встановив наявність достатніх підстав для застосування до ОСОБА_1 положень частини 1 статті 69 КК України, врахувавши, що він визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував збитки потерпілим, потребує лікування у зв'язку із хворобою, перебуваючи з 01.04.2016 року на обліку в гепаткабінеті, та визнавши такі обставини винятковими і такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. З урахуванням вказаних обставин та особи винного, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання відповідно до ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі санкції частини 2 статті 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, яке не є нижчим від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК України (2341-14) , мотивувавши таке рішення.

Покарання ОСОБА_1 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При розгляді апеляційної скарги прокурора суд апеляційної інстанції її доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, щодо безпідставності застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України перевірив і своє рішення належним чином мотивував, надавши відповідь на усі доводи апеляційної скарги прокурора та зазначив в ухвалі підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України. З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ (2147а-19) , Суд

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.