Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Свердловського міського суду Луганської області від 18 вересня 2008 року відносно ОСОБА_1 .

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 191 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права займатися фінансово-комерційною діяльністю на 1 (один) рік; за ч. 1 ст. 358 КК України на 1 (один) рік обмеження волі; за ч. 3 ст. 358 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права займатися фінансово-комерційною діяльністю на 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням на неї передбачених ст. 76 КК України обов’язків: періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу цих органів.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП "Фелікс" 26 894 грн. 59 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

ОСОБА_1 засуджено за те, що вона, працюючи на посаді агента з постачання відділу з методів розширення ринку у м. Первомайську ПП "Фелікс", наділена обов’язками інкасатора цього підприємства, будучи матеріально-відповідальною особою, із корисливих спонукань, умисно, з метою заволодіння грошовими коштами ПП "Фелікс" у період з 1 травня до 1 серпня 2008 р. за товарно-транспортними накладними отримала на складі № 8, розташованому у м. Свердловську Луганської області, молочну продукцію, за яку повинна була повернути в касу підприємства готівкові кошти в сумі 85 697,16 грн., проте, повернувши кошти в сумі 55 439,22 грн., решту коштів у сумі 30 483,59 грн. привласнила.

Крім того, умисно з метою приховати утворену недостачу грошових коштів ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, підробила підписи касира ПП "Фелікс" ОСОБА_2 у квитанціях до прибуткових касових ордерів від 5 травня 2008 р. на суму 4000 грн., 2 червня 2008 р. на суму 2500 грн., 5 червня 2008 р. на суму 4550 грн., 9 червня 2008 р. на суму 7000 грн., 30 червня 2008 р. на суму 7000 грн., які у цей самий період надала зі щомісячним звітом у бухгалтерію ПП "Фелікс", підтверджуючи, таким чином, факт надходження в касу підприємства грошових коштів.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні заступник прокурора Луганської області просить вирок суду скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені зазначених злочинів є обґрунтованими, дії засудженої кваліфіковано правильно. Висновки суду у цій частині у касаційному поданні не оспорюються.

Обгрунтовуючи зазначену у касаційному поданні позицію, прокурор послався на те, що суд всупереч вимогам ч. 1 ст. 75 КК України звільнив засуджену з випробуванням не тільки від основного, але й додаткового покарання. Така позиція узгоджується з чинним законодавством.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що в даному випадку з урахуванням конкретних обставин справи і обставин, які пом’якшують покарання (визнання засудженою своєї вини у вчиненні злочинів, щире каяття, вчинення злочину вперше, її позитивну характеристику, часткове відшкодування завданих збитків) суд вправі був не застосовувати до ОСОБА_1 додаткове покарання (позбавлення її права займатися фінансово-комерційною діяльністю на 1 рік). З урахуванням цього колегія суддів вважає за можливе пом’якшити призначене ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 191 КК України та за сукупністю злочинів покарання, виключивши із вироку вказівку про застосування до неї додаткового покарання.

Що стосується основного покарання, призначеного ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 191, ч. 1 ст. 358 і ч. 3 ст. 358 КК України та за сукупністю цих злочинів, то воно призначено з дотриманням вимог, передбачених ст. 65 і ч. 1 ст. 70 КК України. Призначаючи ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів, суд у резолютивній частині вироку помилково послався не на ч. 1 ст. 70 КК України, а на ч. 4 ст. 70 КК України, на що правильно вказує в касаційному поданні прокурор. Цю помилку суду належить виправити.

Рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного за сукупністю злочинів, з випробуванням прийнято з дотриманням вимог, передбачених ст. 75 КК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394-396 України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Свердловського міського суду Луганської області від 18 вересня 2008 року відносно ОСОБА_1 змінити.

Пом’якшити призначене ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 191 КК України і за сукупністю злочинів покарання, виключивши із вироку застосування до неї додаткового покарання (позбавлення її права займатися фінансово-комерційною діяльністю на 1 рік). Виключити із вироку посилання на ч. 4 ст. 70 КК України.

Вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 1 ст. 191 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 358 КК України на 1 (один) рік обмеження волі; за ч. 3 ст. 358 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням на неї передбачених ст. 76 КК України обов’язків: періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу цієї інспекції.