Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 6 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1.,

зазначеною постановою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч.1, 382 ч.2 КК України, у зв’язку зі зміною обстановки. Провадження по справі закрито.

В апеляційному порядку дане судове рішення не переглядалося.

Органами досудового слідства встановлено, що ОСОБА_1, обіймаючи посаду директора Олевського виробничого підприємства житлово-комунального господарства та будучи службовою особою в період з 2002 року умисно не виконував рішення судів, що набрали законної сили, хоча мав можливість їх виконати, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян та державним інтересам.

Крім того, всупереч вимогам ст. 116 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 в період з 1 січня 2005 року по 1 січня 2008 року вчинив грубе порушення законодавства про оплату праці, яке виразилося у невиплаті в день звільнення, а також в послідуючому 47 працівникам підприємства, які звільнилися, заборгованості по заробітній платі та розрахункових коштах, хоча мав реальну можливість це зробити.

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону при звільненні ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та просить скасувати постанову, а справу направити на новий судовий розгляд.

У запереченні на касаційне подання ОСОБА_1 просить залишити подання прокурора без задоволення, а судове рішення – без зміни.

Заслухавши доповідь судді, виступи прокурора та захисника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Як убачається з матеріалів справи, постановою слідчого від 18.12.2008 року справу щодо ОСОБА_1., який вперше вчинив злочин середньої тяжкості, направлено до суду для вирішення питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв’язку з тим, що обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним внаслідок зміни обстановки.

За змістом вказаної постанови, позитивна характеристика ОСОБА_1. за місцем роботи та проживання, звільнення його з посади директора Олевського ВП ЖКГ, на думку слідчого, свідчили про втрату ним суспільної небезпечності та зміну обстановки.

З такими висновками слідчого погодився й суд, який, обґрунтовуючи висновки про втрату ОСОБА_1 суспільної небезпечності та зміну обстановки, послався на повне визнання ним своєї вини, щире каяття, дані про особу ОСОБА_1., факт звільнення його з підприємства, а також те, що саме підприємство на даний час не працює та триває підготовка документів про його банкрутство, у зв’язку з чим вчинене діяння втратило характер суспільно-небезпечного.

Проти звільнення ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності не заперечував і прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді.

Посилання прокурора на те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, звільнивши ОСОБА_1 на підставі ст. 48 КК України, оскільки працівникам підприємства не виплачено і, можливо, не буде виплачено заборгованості по заробітній платі, не ґрунтуються на законі, оскільки дана обставина не є перешкодою для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 6 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.