Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 листопада 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 24 лютого 2009 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець м.Ялти АР Крим, судимий 17 грудня 2007 року

за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням

на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки і з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України,

засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за попереднім вироком, остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 963 грн. 28 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві.

Ухвалою апеляційного суду м.Києва від 22 червня 2009 року вирок залишений без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він на початку вересня 2007 року у с.Замостя Чернігівської області поблизу тваринницької ферми нарвав дикоростучої коноплі, відокремив листя та суцвіття від рослини, поклав у поліетиленовий пакет та громадським транспортом перевіз до місця свого проживання по АДРЕСА_1, де на горищі висушив і подрібнив її, тобто незаконно придбав і виготовив наркотичний засіб канабіс для особистого вживання, без мети збуту. У подальшому ОСОБА_1 розфасував виготовлений наркотичний засіб канабіс у два паперові згортки та у поліетиленовий пакет, і залишив зберігати на горищі будинку.

09 листопада 2007 року приблизно о 17-ій год. ОСОБА_1, забрав з горища паперові згортки та поліетиленовий пакет із наркотичним засобом, поклав до своєї сумки і на громадському транспорті перевіз до м.Києва, де близько 20-ої год. 15 хв. на вул. О. Теліги, 31/1 був затриманий працівниками міліції і в нього були виявлені та вилучені поліетиленовий пакет і два паперових згортки з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка згідно з висновком експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом – канабіс вагою 19,73 г .

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання та м’якість покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича М.Є., обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у незаконному придбанні, виготовленні, перевезенні й зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, вчиненому повторно, і правильність кваліфікації його дій не оспорюється в касаційному поданні. ОСОБА_1 протягом досудового слідства і в суді визнавав свою вину і не заперечував проти проведення судового розгляду відповідно до положень ст. 299 КПК України.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, позитивну характеристику з місця проживання.

Також судом взято до уваги те, що даний злочин вчинено ОСОБА_1 до постановлення вироку Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області 17 грудня 2007 року, яким його звільнено від відбування покарання з випробуванням і він за місцем постійного проживання перебуває на обліку у кримінально-виконавчій інспекції і періодично з'являється на реєстрацію.

За таких обставин суд визнав, що для виправлення засудженого немає необхідності в реальному виконанні покарання і його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду, тому достатнім буде призначення покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Оцінивши наведене, колегія суддів вважає, що покарання призначено ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України із забезпеченням принципів індивідуалізації та справедливості, і підстав для скасування судових рішень немає.

Посилання прокурора на м’якість призначеного ОСОБА_1 покарання є безпідставним.

Твердження в касаційному поданні про те, що кожен вирок щодо ОСОБА_1 має виконуватися самостійно, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки суд засудив ОСОБА_1 не до реального відбування покарання, а з випробуванням. У даному випадку суд не обмежений у застосування ст. 75 КК України наявністю попередньої судимості.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до касаційного розгляду.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відмовити.