Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Сіроша М. В., Моторного О. А.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Сердолік" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Сердолік" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСЛА 07" (далі - ТОВ "Охоронна агенція "Сердолік") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - ДПІ у Оболонському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "Охоронна агенція "Сердолік" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Охоронна агенція "Сердолік" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Охоронна агенція "Сердолік" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ в Оболонському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Охоронна агенція "Сердолік" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Ягуар Груп" за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 02 лютого 2015 року №110/26-54-22-04-10/ 34891928.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, 198.3 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 342840, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 27 лютого 2015 року №0001262204, яким ТОВ "Охоронна агенція "Сердолік" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 514 260 грн., в тому числі за основним платежем на 342840, 00 грн. та за штрафними санкціями на 171420, 00 грн.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 липня 2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Ягуар Груп" (Виконавець) було укладено типові Договори Субпідряду з надання охоронних послуг №№ 0714, 1714, 2714, 3714, за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання організувати та забезпечити охорону відповідних об'єктів (перелік об'єктів із зазначенням адреси вказані у Договорах, та додатку до Договору, Дислокаціях). На підтвердження реального виконання/надання охоронних послуг позивачем були надані наступні бухгалтерські документи: акти здачі-прийняття робіт із зазначенням номенклатури послуг - "послуги з охорони об'єктів", податкові накладні та копії платіжних доручень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що вказані документи містять лише загальну назву "послуги з охорони об'єктів" без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про адресу об'єкту охорони, про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень. Акти виконаних робіт містять однакову вартість, однак складені вони за різний проміжок часу виконання послуги, що у перерахунку за 1 добу суттєво змінює вартість отриманих послуг і дає підстави до висновку про "фіктивний" характер таких операцій.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що ТОВ "Охоронна агенція "Сердолік" не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ "Ягуар Груп" належними первинними документами, що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податковим органом доведено факт відсутності реального здійснення вказаних господарських операцій, з огляду на що позивач був позбавлений права на формування податкового кредиту за такими операціями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Охоронна агенція "Сердолік".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Сердолік" залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .