Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2008 року .

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українця, громадянина України,

уродженця смт Голованівськ Кіровоградської області,

громадянина Республіки Казахстан,

раніше неодноразово судимого, останній раз 27 червня 2006 року Голованівським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, українця,

уродженця м. Кіровограда, громадянина України,

раніше неодноразово судимого, останній раз 18 березня 2008 року Голованівським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, –

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 частково приєднано покарання за вироком Голованівського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2008 року і призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 7 000 грн. та 3 000 грн. – моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 квітня 2008 року приблизно о 18-ій годині, перебуваючи у с. Грузьке Голованівського району Кіровоградської області, будучи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, шляхом розбиття віконного скла проникли до житлового будинку ОСОБА_3, де з кімнати помешкання таємно викрали і обернули на свою користь бензопилу "OLEO MAX - 936", вартістю 1 600 грн., та золоті вироби, заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 5 030 грн. 10 коп.

Крім того, того ж дня близько 19 години ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, повторно, через незачинені двері проник до вищезазначеного житлового будинку, звідки таємно викрав і обернув на свою користь бензопилу "OLEO MAX - 936", вартістю 1 600 грн., заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постановленого щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вироку з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що, як встановлено по справі, засуджені заволоділи однією бензопилою, а тому суд безпідставно двічі кваліфікував дії ОСОБА_1 в частині викрадення бензопили за ч. 3 ст. 185 КК України, а відтак і необґрунтовано застосував ч. 1 ст. 70 КК України при призначенні йому остаточного покарання. Крім цього вказує, що, призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд не в повній мірі врахував характеризуючі їх дані, з яких убачається, що раніше вони неодноразово судимі, у тому числі і за вчинення аналогічних корисливих злочинів, вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння. Враховуючи наведене, прокурор вважає, що призначене мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, є надто м'яким.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб таємного викрадення майна (бензопили та золотих виробів на загальну суму 5 030 грн. 10 коп.), яке належало потерпілій ОСОБА_3, поєднаного з проникненням у житло, ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і в касаційному поданні не оспорюється.

Дії засуджених за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно, що також не оспорюється прокурором.

Разом із цим, двічі кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України в частині викрадення бензопили та призначаючи йому у зв'язку із цим покарання за сукупністю злочинів, суд допустив неправильне застосування кримінального закону.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, послідовних показань самих засуджених, потерпілої, свідків, даних протоколу огляду місця події, протоколу виявлення та вилучення бензопили, засудженими з будинку потерпілої була викрадена одна бензопила "OLEO MAX - 936".

Те, що ОСОБА_1, реалізуючи спільний з ОСОБА_2 умисел на заволодіння майном потерпілої, спочатку виніс з будинку золоті прикраси, а потім бензопилу, тобто з невеликим розривом у часі, не є підставою для кваліфікації його дій у частині викрадення бензопили двічі за ч. 3 ст. 185 КК України.

Враховуючи наведене, окрема кваліфікація дій ОСОБА_1 у частині викрадення бензопили за ч. 3 ст. 185 КК України є зайвою та підлягає виключенню з вироку, як і призначення йому покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Що стосується доводів касаційного подання про м'якість призначеного засудженим покарання, то вони є безпідставними.

При призначенні засудженим покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином; дані про особи засуджених, з яких вбачається, що раніше вони неодноразово судимі, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, ОСОБА_2 – посередньо; як обставину, яка обтяжує покарання засуджених – учинення ними злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Врахувавши вказані обставини, суд призначив засудженим покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України. Вважати це покарання явно несправедливим внаслідок м'якості, як про це ставиться питання у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не виявлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31 липня 2008 року щодо ОСОБА_2 залишити б е з з м і н и, а щодо ОСОБА_1 з м і н и т и.

Виключити з вироку засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України в частині викрадення бензопили як зайву та призначення йому покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.