Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2008 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, судимого вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 26 березня 2007 року за ч.2 ст. 289 КК України на п’ять років позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки,

за ч.1 ст. 122 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено п’ять років шість місяців позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 березня 2009 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 липня 2008 року приблизно о 23 год. у с. Шляхова Бершадського району Вінницької області під час сварки, яка виникла на ґрунті неприязних стосунків й переросла у бійку, завдав ОСОБА_3 декілька ударів ногою в обличчя та удар правою рукою, в якій знаходився металевий кастет, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи.

За змістом касаційної скарги захисник, посилаючись на те, що суд, незважаючи на наявність передбачених законом підстав, не застосував ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд не розглянув усі доводи апеляції засудженого, просить судові рішення змінити та призначити ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КК України більш м’який вид покарання, не зазначений у санкції статті за якою його засуджено, - штраф.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який просив частково задовольнити касаційну скаргу захисника й судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити та пом’якшити призначене засудженому за ч.1 ст. 122 КК України покарання, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину та кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 122 КК України ґрунтуються на доказах, зібраних у встановленому порядку, в тому числі показаннях засудженого, і у касаційній скарзі не заперечуються.

Твердження у касаційній скарзі про наявність передбачених ст. 69 КК України підстав для призначення ОСОБА_1 більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті за якою його засуджено, є необґрунтованими.

Аналогічні доводи захисника, викладені в його апеляції, належним чином спростував апеляційний суд, правомірно зазначивши, що дані про особу ОСОБА_1, в тому числі й те, що він вчинив злочин у період іспитового строку, свідчать про його підвищену ступінь суспільної небезпечності, що обумовлює необхідність його ізоляції від суспільства.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з тим, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Разом із тим, суд першої інстанції необґрунтовано призначив ОСОБА_1 даний вид покарання у максимальних межах, передбачених санкцією статті, за якою його засудив.

Так, суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, обґрунтовано відповідно до ст. 66 КК України визнав пом’якшуючими покарання обставини те, що він повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину та відшкодував потерпілому матеріальну шкоду. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Зазначене свідчить про те, що суд, встановивши ряд пом’якшуючих покарання обставин, фактично не врахував їх при його призначенні ОСОБА_1, у зв’язку із чим судові рішення підлягають зміні.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити, пом’якшити призначене йому за ч.1 ст. 122 КК України покарання до двох років позбавлення волі. За сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 п’ять років шість місяців позбавлення волі.