Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Турківського районного суду Львівської області від 9 жовтня 2008 року,

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше засудженого: 1) 26 серпня 2004 р. Турківським районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу в розмірі 900 грн.; 2) 16 вересня 2005 р. Турківським районним судом Львівської області за ч. 3 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі; умовно-достроково звільнений від відбування покарання на один рік один місяць згідно з ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2007 р.;

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України на дев’ять років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднано покарання за вироком Турківського районного суду Львівської області від 16 вересня 2005 р. один рік позбавлення волі та остаточно призначено десять років позбавлення волі.

ОСОБА_1 засуджено за те, що 23 червня 2008 р. о 1.00 годині він, перебуваючи у нетверезому стані, у с. Сянки зламав сокирою врізний замок вхідних дверей, проник до житлового будинку потерпілої ОСОБА_2. та, погрожуючи сокирою, у кімнаті вимагав у неї гроші. На його вимогу потерпіла віддала кошти в сумі 27 грн., які засуджений забрав і привласнив.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційній скарзі засуджений просить вирок суду скасувати у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування. Зокрема він скаржиться на зміну обвинувачення в суді, порушення його права на захист, ненадання йому можливості виступити з останнім словом, вказує на неповноту досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який вважав, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК України та призначити покарання в межах санкції зазначеної статті, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, ґрунтується на показаннях самого засудженого, які він давав під час допитів як підозрюваний (а.с. 30), обвинувачений (а.с. 49), показаннях потерпілої, даних, зафіксованих у протоколах огляду місця події та відтворення обстановки та обставин події, інших доказах.

Доводи засудженого про істотні порушення кримінально-процесуального закону під час досудового слідства спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, всупереч твердженню засудженого про те, що у протоколах огляду місця події та відтворення обстановки і обставин події не зазначено про участь понятих, у протоколі огляду місця події та додатку до нього (а.с. 4-5) вказано прізвища понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у протоколі відтворення обстановки та обставин події та плані-схемі до нього (а.с. 34-35) – прізвища понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та наявні всі необхідні їхні підписи.

Доводи засудженого щодо порушення гарантій ст. 21 КПК України в частині забезпечення його права на захист також не відповідають дійсності. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 одразу після затримання за підозрою у вчиненні злочину було роз’яснено право мати захисника і побачення з ним до першого допиту, а також зміст статей 28, 29, 55, 56, 62 і 63 Конституції України та ст. 43-1 КПК України, про що зазначено в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.с. 23), та підтверджено його підписами. Відмова засудженого від захисника підтверджується протоколом про відмову від захисника від 25 червня 2008 р. (а.с. 29) та від 27 червня 2008 р. (а.с. 46), а також його заявою про відмову від захисника в суді (а.с. 87). Підстав вважати її вимушеною не встановлено.

Доводи засудженого про обґрунтування судом вироку доказами, які ним не досліджені, та ненадання йому можливості виступити з останнім словом не відповідають протоколу судового засідання.

Доводи засудженого про порушення його права на захист у зв’язку зі зміною прокурором обвинувачення в суді є необґрунтованими, оскільки згідно з ч. 1 ст. 277 КПК України під час судового розгляду до закінчення судового слідства прокурор вправі змінити пред’явлене особі обвинувачення. Відповідно до протоколу судового засідання (а.с. 93) копію постанови про зміну обвинувачення було вручено ОСОБА_1, і суд оголосив перерву для ознайомлення з нею підсудного. У відповідь на запитання головуючого після перерви, чи потрібно відкладати розгляд справи на інше число, підсудний відповів, що справу відкладати не потрібно. У матеріалах справи також є підписана ОСОБА_1 заява з клопотанням не відкладати розгляд кримінальної справи (а.с. 90), оскільки з постановою про зміну обвинувачення він ознайомився і зрозумів її суть.

Водночас касаційна скарга засудженого в частині заперечення проти зміни обвинувачення з ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 3 ст. 187 КК України є частково обґрунтованою, оскільки прокурор, змінюючи ОСОБА_1 пред’явлене органами досудового слідства обвинувачення, та суд, виносячи вирок, не звернули увагу на те, що в матеріалах справи є не скасована постанова ст. слідчого СВ Турківського РВ ГУ МВСУ у Львівській області Цапа В.О. від 2 вересня 2008 р. про відмову в порушенні кримінальної справи по окремому епізоду відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 187 КК України, яка перешкоджала зміні обвинувачення (а.с. 64). Крім того, потерпіла під час допиту в суді стверджувала, що словесних погроз про застосування небезпечного для життя та здоров’я насильства вона від підсудного не чула (а.с. 94). З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним вирок суду щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК України та призначити йому за цим законом покарання у межах санкції частини цієї статті, врахувавши встановлені у вироку обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання,

На підставі викладеного та керуючись статтями 394-396 України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Турківського районного суду Львівської області від 9 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 187 на ч. 3 ст. 186 КК України та призначити йому за цим законом шість років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднати покарання, призначене вироком Турківського районного суду Львівської області від 16 вересня 2005 р., та за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_1 сім років позбавлення волі.