Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Черкаської області, касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та в їх інтересах адвоката ОСОБА_4 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 5 грудня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 10 березня 2009 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

за ч. 4 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти зазначені органи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 4 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов’язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти зазначені органи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 4 ст. 296 КК України на п’ять років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 121 КК України на сім років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначено покарання сім років позбавлення волі.

Цим же вироком постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_1 з ОСОБА_2 20 000 (двадцять тисяч) грн. моральної шкоди; з ОСОБА_3 6 000 (шість тисяч) грн. моральної шкоди; з ОСОБА_5 4 000 (чотири тисячі) грн. моральної шкоди.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 засуджено за вчинення таких злочинів.

ОСОБА_2, діючи умисно з хуліганських спонукань, спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, проявляючи неповагу до загальноприйнятих норм поведінки, дізнавшись від ОСОБА_5 про те, що 19 серпня 2000 року приблизно о 23 год. у с. Ятранівка Уманського району Черкаської області група осіб, до складу якої входили ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, побила його гостей, взяв у себе в домоволодінні чотири металеві труби довжиною по 907 мм та діаметром 24 мм кожна, роздав їх ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_12 та з ними пішов по вулиці Васильєва з метою розшукати вказаних осіб та з’ясувати у них, навіщо вони побили його гостей.

Підійшовши до АДРЕСА_1, де біля паркану сиділи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ОСОБА_2 з хуліганських спонукань безпричинно наніс Гуту Є.О удар ногою по руках та металевою трубою по спині, чим заподіяв йому фізичний біль. ОСОБА_3 наніс ОСОБА_7 металевою трубою удар в область тазу, чим заподіяв йому фізичний біль, а ОСОБА_5, що підбіг до них, завдав удар в область тулуба ОСОБА_8, заподіявши останньому фізичний біль.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 переслідували вказаних осіб. ОСОБА_5 наздогнав ОСОБА_6, збив його з ніг, нанісши удар по ногах і тулубу металевою трубою. ОСОБА_3, що підбіг до них, почав наносити ОСОБА_6 удари ногами по обличчю та тулубу, не даючи йому піднятися з землі на ноги, а ОСОБА_2, діючи умисно, приблизно в 00 год. 15 хв. 20 серпня 2000 року двічі наніс удари металевою трубою по голові ОСОБА_6, у результаті чого заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, внаслідок чого ОСОБА_6 знепритомнів та згодом 29 серпня 2000 року помер.

Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підняли верхню частину тіла потерпілого ОСОБА_6 та за допомогою мотоцикла поволочили тіло, ноги якого торкалися землі, по вулиці Васильєва, проте побачили людей, які бігли в їхній бік, залишили тіло потерпілого та з місця вчинення злочину зникли.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 10 березня 2009 року вирок суду першої інстанції змінено. Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди із ОСОБА_3 – 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.; з ОСОБА_5 – 10 000 (десять тисяч) грн.; з ОСОБА_2 – 75 000 (сімдесят п’ять тисяч) грн. Іспитовий строк засудженому ОСОБА_5 встановлено два роки. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні та змінах до нього перший заступник прокурора Черкаської області просить вирок суду та ухвалу апеляційного суду скасувати через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема ст. 93 КПК України судом першої інстанції та ст. 377 КПК України апеляційним судом, та невідповідність призначеного засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м’якості, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційних скаргах та доповненнях до них:

Потерпіла ОСОБА_1 вважає вирок суду несправедливим внаслідок м’якості призначеного всім засудженим покарання, скаржиться на порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону, оскільки він належним чином не розглянув доводи її апеляції. Ухвалу апеляційного суду в частині задоволення цивільного позову просить залишити без зміни.

Засуджений ОСОБА_2 вказує, що органи досудового слідства та суд неправильно кваліфікували його дії як хуліганські, скаржиться на істотне порушення кримінально-процесуального закону судом першої інстанції, який відмовив у виклику в суд та допиті свідків за клопотанням сторони захисту, а також обґрунтував свій висновок про його винність у вчиненні інкримінованих йому злочинів показаннями ОСОБА_5, не давши оцінки суперечностям у показаннях останнього, які той давав під час досудового слідства та в судовому засіданні, та не навівши мотивів, чому він відкидає протилежні за суттю його показання та показання ОСОБА_3 За змістом скарги просить вирок змінити і пом’якшити покарання до фактично відбутого на час розгляду справи Верховний Судом України.

Засуджений ОСОБА_3 вважає, що оскаржувані ним судові рішення прийняті з істотним порушенням кримінально-процесуального та неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки його дії було невірно перекваліфіковано зі ст. 206 КК України (1960 року) на ст. 296 КК України (2001 року), суд першої інстанції обґрунтував вирок доказами, здобутими незаконним шляхом, а також не врахував у строк покарання період перебування під вартою, апеляційний суд не розглянув належним чином всі доводи апеляції та не виправив порушень, допущених судом першої інстанції. Просить оскаржувані ним вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальну справу закрити.

Захисник ОСОБА_4 в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наводить доводи, які є аналогічні доводам касаційних скарг останніх, просить вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України у зв’язку з недоведеністю їх вини.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який касаційне подання підтримав частково та вважав, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа – направленню на новий апеляційних розгляд, потерпілу ОСОБА_1, які підтримала доводи своєї касаційної скарги, засудженого ОСОБА_3, який заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілої та касаційного подання прокурора і просив вирок суду скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг і подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора, касаційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 362 і 365 КПК України суд апеляційної інстанції зобов’язаний перевірити всі доводи апеляцій, у тому числі, якщо для того є підстави, і шляхом проведення судового слідства. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути ретельно вивчені, проаналізовані з урахуванням наявних у справі та додатково поданих матеріалів з тим, щоб жодний довод не залишився нерозглянутим.

Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов’язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апелянта – безпідставними.

Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.

Зі справи вбачається, що в апеляції на вирок суду першої інстанції, викладеній на восьми аркушах, адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із детальним аналізом доказів у кримінальній справі, зокрема показань засуджених та свідків, послався на те, що вирок не відповідає вимогам ст. 323 та 334 КПК України, оскільки свій висновок про доведеність винності ОСОБА_2 у нанесенні ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких сталася смерть останнього, суд обґрунтував виключно показаннями ОСОБА_5 і відкинув протилежні за змістом показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які стверджували про непричетність ОСОБА_2 до цього злочину, не мотивувавши, чому, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, він бере до уваги показання ОСОБА_5 і відкидає показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Також адвокат ОСОБА_4, не погоджувався з висновком суду першої інстанції про те, що показання ОСОБА_2 не відповідають дійсності та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, експерта ОСОБА_19, підсудного ОСОБА_5 та показаннями самих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Свої заперечення адвокат ОСОБА_4 мотивував з посиланням на матеріали кримінальної справи тим, що жоден із наведених судом свідків (крім підсудного ОСОБА_5) не повідомив суд про те, хто саме наніс удари ОСОБА_6 по голові, а показання ОСОБА_5 щодо цього факту змінювалися протягом досудового слідства та в суді.

Заперечував адвокат ОСОБА_4 і висновок, який суд обґрунтував показаннями свідка ОСОБА_16, про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вчиняючи хуліганські дії, за допомогою мотоцикла волокли тіло непритомного ОСОБА_6 по вулиці. Апелянт звертав увагу апеляційного суду на той факт, що показання свідка ОСОБА_16 не узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11, з яким вони разом прибули на місце події, та показаннями інших свідків.

Ці доводи захисника засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційний суд належним чином не розглянув і не спростував.

Залишаючи апеляцію адвоката ОСОБА_4 без задоволення, апеляційний суд не навів жодних підстав такого рішення, обмежившись перерахуванням доказів, на які є посилання у вироку, і загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, залишивши поза увагою доводи захисника засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

У свою чергу, потерпіла ОСОБА_1 в апеляції просила вирок суду скасувати у зв’язку з м’якістю призначеного всім трьом засудженим покарання та постановити свій вирок, призначивши їм більш суворе покарання без звільнення від його відбування з випробуванням. Потерпіла посилалася на тяжкі наслідки злочину, зокрема смерть її сина, негативну характеристику ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з боку односельців, роль у злочині ОСОБА_5, який, збивши ОСОБА_6 металевою трубою з ніг, не дав йому змоги втекти з місця події та уникнути заподіяння тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала його смерть.

У відповідь на ці доводи апеляційний суд лише зазначив, що, призначаючи покарання засудженим, суд першої інстанції дотримався вимог статей 50 та 65 КК України, а висновки суду про можливість виправлення засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 без відбування покарання не спростовуються.

При цьому апеляційний суд не дав належної відповіді на доводи апеляції потерпілої. Крім цього, він не врахував того, що за змістом ч. 1 ст. 75 КК України та абз. 2 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо він дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та належним чином мотивує його. Як вбачається з вироку, суд першої інстанції не навів підстав, з яких він звільнив засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання.

Таким чином, апеляційний суд при розгляді та вирішенні справи в апеляційному порядку істотно порушив вимоги кримінально-процесуального законодавства, у зв’язку з чим його ухвалу належить скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді належить виконати всі вимоги чинного законодавства, ретельно перевірити доводи, які містяться в апеляціях, а також в касаційному поданні та касаційних скаргах, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На стадії касаційного розгляду справи не вбачається підстав для скасування вироку місцевого суду за м'якістю призначеного ОСОБА_3 та ОСОБА_5 покарання, як про це порушується питання прокурором у касаційному поданні та змінах до нього, оскільки з цього приводу потерпілою подана апеляція, яка підлягає розгляду при новому апеляційному розгляді справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 394-396 України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора, касаційні скарги потерпілої ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 10 березня 2009 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.