Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м.Києві 29 жовтня 2009 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вироком Комсомольського районного суду Херсонської області від 23 червня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, судимого,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч.3 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, судимого,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч.3 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, не судиму,

засуджено за ч.3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна; за ч.1 ст. 317 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 11 листопада 2008 вирок щодо ОСОБА_3 змінено та призначено покарання за ч.3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч.1 ст. 317 КК України у виді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна; на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна. Щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирок залишено без змін.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за те, що протягом травня-липня 2007 року в м.Херсоні вчинили такі злочини.

23.05.2007 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з не встановленою слідством особою у кафе "Прохолода" із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров’я потерпілого відкрито заволодів майном ОСОБА_4 на загальну суму 750 грн. та заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я. 11.07.2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, у стані алкогольного сп’яніння проникли у квартиру АДРЕСА_1, де із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я ОСОБА_5, відкрито заволоділи її майном на загальну суму 8807 грн. та заподіяли їй легкі тілесні ушкодження.

Також ОСОБА_1 15.06.2007 року у стані алкогольного сп’яніння повторно вчинив таємну крадіжку майна ОСОБА_5 на суму 2500 грн.; 24.06.2007 року за попередньою змовою з невстановленою слідством особою вчинив таємну крадіжку майна ОСОБА_6 на загальну суму 4651 грн., поєднану з проникненням у житло; 08.07.2007 року він за попередньою змовою з ОСОБА_2 вчинив таємну крадіжку майна ОСОБА_7 на загальну суму 6700 грн., поєднану з проникненням у житло.

Крім того, 12.07.2007 року ОСОБА_1 у невстановленої особи незаконно придбав без мети збуту наркотичний засіб – канабіс масою 8,1 г., який незаконно зберігав у квартирі АДРЕСА_2. 12.07.2007 року ОСОБА_3 надала приміщення названої квартири для вживання наркотичного засобу канабісу ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього та направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону, порушення його права на захист, проведення слідчих дій з порушенням вимог КПК України (1001-05) , застосування незаконних методів ведення слідства.

У касаційному поданні прокурор просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Дії останніх за епізодом викрадення майна у потерпілої ОСОБА_7 просить перекваліфікувати з ч.3 ст. 185 КК України на ч.2 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками вчинення крадіжки повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку ст. 185 КК України – проникнення у житло. За ч.2 ст. 185 КК України просить вважати ОСОБА_2 засудженим на 4 роки позбавлення волі; за ч.1 ст. 70 КК України остаточно на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. У решті судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить залишити без зміни. Ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 прокурор просить скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі винної внаслідок м’якості, а справу в цій частині направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Саленка І.В., який вважав, що касаційне подання необхідно задовольнити, а у задоволенні касаційної скарги відмовити, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають частковому задоволенню, а судові рішення – частковому скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, способу вчинення злочину та іншого.

Вироком встановлено, що за епізодом заволодіння майном ОСОБА_7 від 8 липня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин шляхом проникнення у двір квартири АДРЕСА_2. Ці обставини мають відповідати юридичній оцінці діяння засудженого. Натомість, дії засуджених кваліфіковані за ознакою вчинення злочину шляхом проникнення у житло. Усунути це протиріччя шляхом перекваліфікації дій на ч.2 ст. 185 КК України, як про це йдеться у касаційному поданні прокурора, неможливо, оскільки це буде суперечити обставинам справи.

Тому вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно, всебічно і об’єктивно дослідити докази по справі і відповідно до встановленого надати правильну юридичну оцінку діям засуджених.

Доводи касаційного подання про безпідставне застосування апеляційним судом ст. 69 КК України при обранні покарання ОСОБА_3, що, на думку прокурора, потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м’якості, непереконливі. Як видно зі змісту ухвали, апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи апеляцій засудженої та її захисника ОСОБА_8 щодо суворості призначеного покарання, при цьому взяв до уваги пом’якшуючі покарання обставини, зокрема, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, повністю добровільно відшкодувала шкоду потерпілій ОСОБА_5 За таких обставин, суд правильно дійшов висновку про можливість застосування ст. 69 КК України і обрав ОСОБА_3 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, та без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, але залишив його у виді реального позбавлення волі.

З матеріалів кримінальної справи видно, що під час досудового слідства, ОСОБА_1 неодноразово роз’яснювалися його процесуальні права і він відмовлявся від захисника, про що свідчать його власноручні підписи; у зв’язку із заявою останнього 10.09.2007 року до участі у справі був допущений адвокат ОСОБА_9 у якості його захисника. Згідно з актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи видно, що ОСОБА_1 не страждав і не страждає хронічним психічним захворюванням, виявляє розумову відсталість у ступені легкої дебільності, під час злочину у нього не було будь-якого тимчасового розладу душевної діяльності і він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Крім того, треба зазначити, що винність засудженого у вчиненні злочинів ґрунтується не лише на його власних показаннях, а й підтверджується іншими доказами. Таким чином, доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист, є непереконливими.

Непереконливими є доводи щодо отримання доказів незаконним шляхом. Так, з приводу заяви ОСОБА_1 про застосування незаконних методів ведення слідства було проведено прокурорську перевірку, за результатами якої відмовлено у порушенні кримінальної справи за відсутністю події злочину.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування судових рішень в цілому, не виявлено.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Комсомольського районного суду Херсонської області від 23 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 11 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати в частині засудження останніх за епізодом вчинення крадіжки майна ОСОБА_7 від 8 липня 2007 року, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Виключити з названих вироку та ухвали рішення про призначення ОСОБА_2 покарання на підставі ст. 70 КК України і вважати його засудженим за ч.3 ст. 187 КК України до покарання, призначеного судом. В решті судові рішення залишити без зміни.