Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 27 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на судові рішення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_4

За вироком апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2009 року

засуджена за ч.2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на 3 роки, без конфіскації майна,

засуджена за ч.2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від відбування призначеного їм основного покарання з випробуванням, встановивши засудженим іспитовий строк 3 роки та поклавши на них виконання обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

На відшкодування судових витрат суд постановив стягнути з кожної засудженої по 1 886 гр. 27 коп. на користь експертної установи.

Згідно з вироком ОСОБА_1, що працювала на посаді начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, та ОСОБА_4 – головний державний ревізор-інспектор цього ж підрозділу, як службові особи, за попередньою змовою між собою отримали хабар при наступних, встановлених судом першої інстанції обставинах.

24 червня 2008 року підприємець ОСОБА_5 звернулась до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова із заявою про зняття її з обліку як платника податків у зв’язку з припиненням нею підприємницької діяльності. Дорученням від 03 липня 2008 року вона уповноважила ОСОБА_6 отримати в податковій інспекції відповідні документи. Після надходження указаної заяви від ОСОБА_5 засуджена ОСОБА_4 за розпорядженням в.о. начальника ДПІ у Дзержинському районі Тимченка Н.В. проводила позапланову документальну перевірку ОСОБА_5 з приводу дотримання нею, як підприємцем, діючого законодавства. З тим, щоб отримати хабар, ОСОБА_4, узгодивши свої дії з ОСОБА_1 як з начальником відділу, пообіцяла ОСОБА_6 якомога швидше провести перевірку з мінімальним відображенням в акті порушень податкового законодавства, запропонувавши ОСОБА_6 передати для неї та ОСОБА_1 хабар в сумі 2 000 грн.

21 липня 2008 року, приблизно о 15 год., згідно з указаною домовленістю, ОСОБА_4 за видачу підписаної нею і завізованої ОСОБА_1 довідки про результати перевірки підприємця ОСОБА_5, у своєму робочому кабінеті № 125, що знаходився у м. Харкові по пр. Леніна, 9, від ОСОБА_6 отримала для себе і для ОСОБА_1 хабар в сумі 2 000 грн. Відразу після цього ОСОБА_4, діючи у відповідності з попередньою домовленістю з ОСОБА_1, частину грошей з указаної суми - 1 000 грн занесла в кабінет ОСОБА_1 Після цього засуджені були затримані працівниками правоохоронних органів.

Крім того, у ході судового розгляду даної справи апеляційний суд Харківської області 24 лютого 2009 року виніс постанову про виділення із цієї справи матеріалів по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 367 КК України, і направлення їх прокурору Харківської області для додаткового розслідування.

У касаційних скаргах та доповненнях до них:

засуджена ОСОБА_1 просить скасувати постановлені щодо неї як вирок, так і постанову, а справу закрити, оскільки вважає, що під час судового розгляду не було встановлено доказів її винуватості в отриманні нею хабара за попередньою змовою з ОСОБА_4 Крім того, засуджена указує на неповноту судового слідства, допущені під час досудового слідства, порушення вимог кримінально-процесуального закону під час проведення деяких слідчих дій та порушення її права на захист;

захисник ОСОБА_7 просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування, оскільки вважає, що висновки суду про винуватість засудженої ґрунтуються на припущеннях, а доказів, які б підтверджували це по справі не встановлено. Також захисник просить скасувати постанову суду про виділення та направлення матеріалів на додаткове розслідування, оскільки вважає, що під час судового слідства були встановлені докази, яких достатньо для виправдання ОСОБА_1 у тій частині обвинувачення, про яку йде мова у цій постанові;

засуджена ОСОБА_4 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неповноту та однобічність як досудового, так і судового слідства. На думку засудженої постановлений щодо неї вирок ґрунтується на припущеннях і на доказах, які встановлені під час досудового слідства з порушенням вимог КПК України (1001-05) ;

захисник ОСОБА_8 теж просить скасувати вирок щодо ОСОБА_4 та направити справу на новий судовий розгляд. Вважає, що як оперативно-розшукові заходи, так і досудове слідство по справі проведені з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а тому, встановлені під час цих заходів та слідчих дій дані не можуть бути розцінені як достовірні докази винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, звернувся з касаційним поданням на вирок щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_1, але перед початком касаційного розгляду даної справи прокурор своє подання відкликав.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка підтримала подані щодо неї скарги, висновок прокурора про законність та обґрунтованість постановлених по даній справі рішень суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах захисників та засуджених доводи, колегія суддів вважає, що їх скарги задоволенню не підлягають.

Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у вчиненні ними указаного у вироку злочину відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, із показань засудженої ОСОБА_4 видно, що 21 липня 2008 року, після відвідування її ОСОБА_6 вона дійсно виявила на своєму столі 2 000 грн, з яких 1 000 грн вона занесла ОСОБА_1

Із показань свідка ОСОБА_5 видно, що вона писала заяву у податкову інспекцію про припинення підприємницької діяльності. Надалі, за її проханням цим питанням займалась її знайома ОСОБА_6, яка до цього також допомогала їй займатись підприємницькою діяльністю.

Приймаючи до уваги наведені показання свідка, колегія суддів вважає безпідставними викладені у скаргах доводи про відсутність доказів того, що ОСОБА_6 діяла в інтересах ОСОБА_5

Те, що до проведення перевірки по заяві ОСОБА_5 були причетні як ОСОБА_4, так і ОСОБА_1 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9 та відповідними документами, які досліджувались судом першої інстанції.

Також безпідставними вважає колегія суддів посилання у скаргах на незаконність дій суду першої інстанції при оголошення показань свідка ОСОБА_6, даних нею у ході досудового слідства.

Як видно із матеріалів справи під час судового розгляду з боку суду вживались передбачені законом заходи щодо забезпечення явки свідка ОСОБА_6 Оскільки ці заходи не дали позитивних результатів, суд оголосив показання цього свідка, які вона давала під час досудового слідства, що не суперечить положенням, передбаченим ст. 306 КПК України.

Із змісту показань цього свідка видно, що на прохання ОСОБА_5 вона займалась оформленням припинення підприємницької діяльності ОСОБА_5 У зв’язку з цим, у податковій інспекції вона контактувала з інспектором ОСОБА_4, яка під час однієї з чергових зустрічей заявила про необхідність сплати грошової винагороди для того, щоб оперативно скласти відповідну довідку і відобразити у ній мінімальну кількість порушень. Крім того, ОСОБА_4 указувала на те, що частина із цієї винагороди буде передана її начальнику, з якою ОСОБА_4 узгодила розмір цієї винагороди – 2 000 грн. Всі ці обставини ОСОБА_6 виклала працівникам правоохоронних органів, які дали їй 2 000 грн, перед цим переписавши та помітивши грошові купюри у присутності понятих. 21 липня 2008 року у кабінеті ОСОБА_4 вона передала засудженій указані 2 000 грн. У свою чергу ОСОБА_4 віддала їй відповідні документи на ОСОБА_5

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 показали суду, що вони були присутні як поняті при передачі працівниками правоохоронних органів ОСОБА_6 помічених грошових купюр, а потім при вилученні цих купюр за місцем роботи засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які категорично заперечували отримання будь-яких грошей.

Даних про те, що залучення указаних свідків як понятих працівниками правоохоронних органів було зроблено з порушення вимог КПК України (1001-05) по справі не встановлено.

Крім того, із показань цих свідків видно, що після вилучення грошей при намаганні взяти змиви з рук засуджених останні чинили опір працівникам правоохоронних органів, які змушені були це зробити із застосуванням фізичної сили.

Ці ж обставини – необхідність застосування фізичної сили для взяття змивів з рук засуджених, відображені у протоколі огляду місця подій від 21 липня 2008 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що суперечать матеріалам справи викладені у касаційних скаргах доводи про незаконність дій працівників правоохоронних органів при вилученні у засуджених 2 000 грн 21 липня 2008 року.

Дані протоколу огляду місця подій від 21 липня 2008 року та висновків судово-хімічної експертизи підтверджують, що залишки люмінісцентної речовини, якою були оброблені 2 000 грн, були виявлені на руках як у ОСОБА_4, так і ОСОБА_1

Зміст досліджуваного у судовому засіданні цифрового запису розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтверджує факт узгодженості дій ОСОБА_4 та ОСОБА_12 як щодо перевірки заяви ОСОБА_5, так щодо отримання грошової винагороди з приводу проведення цієї перевірки.

Те, що на носіях цього запису зафіксовано голос ОСОБА_4 підтверджується даними висновку фоноскопічної експертизи.

Колегія суддів вважає, що дослідивши ці та інші, наведені у вироку докази, та приймаючи до уваги непослідовність показань засуджених щодо походження вилучених у них 2 000 грн, суд першої дав належну оцінку цим доказам, виклавши її у мотивувальній частині вироку, і прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_1, як службових осіб, в одержанні хабара за попередньою змовою між собою.

Кваліфікація їх дій за ч.2 ст. 368 КК України є правильною.

Що стосується призначення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає положенням, передбаченим у статтях 65, 75 КК України.

Не відповідають матеріалам справи посилання у скаргах на порушення прав засуджених на захист під час досудового слідства.

В результаті перевірки матеріалів справи встановлено, що дії слідчого по забезпеченню права засуджених на захист відповідали вимогам кримінально-процесуального законодавства. Зокрема, за відповідними клопотаннями ОСОБА_4 та ОСОБА_1 захисники були допущені до участі у справі у день порушення кримінальної справи – 21 липня 2008 року. І надалі питання участі захисників у справі, у тому числі відмови від захисника і його заміни, слідчим вирішувались згідно діючого законодавства.

Порушень кримінально-процесуального законодавства, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу по справі не встановлено.

Правильним, і таким, що не суперечить кримінально-процесуальному законодавству, вважає колегія суддів рішення про задоволення заявленого у ході судового слідства клопотання прокурора про виділення матеріалів справи щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 367 КК України, і направлення їх прокурору Харківської області для додаткового розслідування. Таке рішення суду першої інстанції відповідає положенням ст. 26 КПК України, постановлене з метою більш повного та всебічного з’ясування необхідних обставин справи, спрямоване на те, щоб не затягувати судовий розгляд даної кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4, ОСОБА_1 за ч.2 ст. 368 КК України.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Харківської області від 13 березня 2009 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_1 та постанову цього ж суду від 24 лютого 2009 року про виділення матеріалів справи щодо ОСОБА_4, ОСОБА_1 і направлення цих матеріалів прокурору для проведення додаткового розслідування, - без зміни.