Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2008 року щодо нього.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в сумі 850 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Харківській області 282 грн. 46 коп. судових витрат.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 04 вересня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 28 листопада 2003 року о 11-ій год. 30 хв., керуючи автомобілем "Сітроен" і рухаючись у м. Харкові по вул. Гіршмана у напрямку вул. Сумської, на перехресті з вул. Пушкінською порушив вимоги п. п. 1.5, 8.10 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем "БМВ-325" під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого потерпілому було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю події злочину. Стверджує, що правил безпеки дорожнього руху не порушував. Вказує на однобічність і неповноту досудового та судового слідства. Зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки про наявність у його діях вини та спричиненні внаслідок ДТП потерпілому тілесних ушкоджень. Посилається на те, що апеляційний суд виніс ухвалу з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, та вказує на безпідставність прийнятого ним рішення про скасування вироку в частині цивільного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні ним транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 показував, що 28 листопада 2003 року, під’їжджаючи на автомобілі "БМВ" до перехрестя вулиць Пушкінської та Красіна, зупинився перед трамваєм, коли проводилась посадка пасажирів. Водій трамвая на зелене світло почав рух і в одному напрямку з ним поїхав і він. На перехресті водій трамвая застосував екстрене гальмування і він побачив, як із-за трамвая виїхав автомобіль "Сітроен" під керуванням ОСОБА_1 і зіткнувся з його транспортним засобом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження.

Як убачається з показань свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4, які вони давали на досудовому слідстві та в суді, а також підтвердили при відтворенні за їх участю обстановки та обставин події, автомобіль "Сітроен" під керуванням ОСОБА_1 виїхав на перехрестя на заборонений сигнал світлофора. Унаслідок цих дій водій трамвая ОСОБА_3 був змушений застосувати екстрене гальмування, а автомобіль ОСОБА_1 зіткнувся з автомобілем "БМВ" під керуванням ОСОБА_2, що рухався паралельно трамваю.

Аналогічні показання давали свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6

При проведенні очної ставки з ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_7 і свідок ОСОБА_3 свої показання підтвердили, зазначивши, що їх транспортні засоби розпочали рух на зелене світло світлофора.

Згідно з даних висновків судово-медичної, комісійної судово-медичної, комплексної судово-медичної та автотехнічної експертиз у потерпілого ОСОБА_2 виявлено закриту тупу травму лівого колінного суглобу у виді травматичного набряку м’яких тканин, пошкодження медіальної коллатеральної зв’язки колінного суглобу, розрив медіального меніска колінного суглобу з функціональним блоком і розвитком побічного синовііту, які віднесено до тілесних ушкоджень середньої тяжкості та які могли утворитись від дії деталі виступаючої частини салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.11.2003 року при зіткненні двох автомобілів. Як зазначено експертами, між вказаною дорожньо-транспортною пригодою і виявленою у ОСОБА_2 травмою лівого колінного суглобу є причинний зв’язок (т. 1, а . с. 48-49, 120-125, т. 3, а. с. 2-16).

Вище зазначені експертизи проводились за матеріалами кримінальної справи, з вивченням медичної документації та рентгенівських знімків ОСОБА_2 висококваліфікованими спеціалістами з достатнім досвідом роботи в судово-медичній та автотехнічній галузях знань.

Отже, об’єктивних підстав для сумнівів у достовірності цих експертиз не вбачається.

Дослідивши всебічно та повно зібрані в справі докази, суд дав їм правильну оцінку та навів у вироку належні мотиви, з яких відхилив показання ОСОБА_1 про відсутність його вини у створенні дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про однобічність і неповноту досудового слідства та судового розгляду є безпідставними.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд переніс її розгляд з 21 серпня на 04 вересня 2008 року. Справу було розглянуто 04 вересня 2008 року за участю засудженого, його захисника та потерпілого і його представника. Виправлення апеляційним судом допущеної в ухвалі описки в даті апеляційного розгляду вирішено ним з дотриманням вимог закону.

Апеляційний суд при перевірці постановленого щодо ОСОБА_1 вироку перевірив усі доводи апеляції засудженого та зазначив в ухвалі підстави, через які визнав її необґрунтованою. Прийняте апеляційним судом рішення про скасування вироку в частині цивільного позову з направленням справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства є законним і обґрунтованим. Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Натомість, звільняючи ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, суд припустився помилки, оскільки в даному конкретному випадку він мав відповідно до ч. 6 ст. 7 КПК України та ч. 5 ст. 74 КК України звільнити засудженого від покарання. Ця помилка залишилась поза увагою суду апеляційної інстанції, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості її виправити через відсутність для цього касаційного приводу. Виправлення ж помилки касаційним судом за власною ініціативою зумовить погіршення становища засудженого. Враховуючи таку обставину, колегія суддів вважає, що оскільки дана помилка суду допущена на покращення становища ОСОБА_1, вона на правильність постановлених у справі судових рішень не вплинула.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.