Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 січня 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України, а кримінальну справу закрито на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2009 року постанову залишено без змін.

Як установлено судом, ОСОБА_1, будучи директором ПП МОБ "Холодторг", на території вказаного підприємства по вул. Торгова, 2 у м. Маріуполі 28 липня 2000 року уклав договір відповідального зберігання з ПП "Титанія", директором якого є ОСОБА_2, згідно з яким ПП "Титанія" передало на відповідальне зберігання ПП МОБ "Холодторг" придбаний в останнього 15 липня 2000 року використовуваний вагон – холодильник БМЗ вартістю 28 000 грн.

24 грудня 2002 року ОСОБА_1, вважаючи, що він має право самовільно розпорядитися неналежним йому майном, оскільки ОСОБА_2, знаючи про ліквідацію ПП МОБ "Холодторг", претензій про повернення вагону – холодильника не заявив, умисно, діючи усупереч встановленому законом порядку, продав вагон – холодильник, який належав ПП "Титанія" й знаходився на зберіганні у ПП МОБ "Холодторг", спричинивши ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 28 000 грн.

За змістом касаційної скарги потерпілий ОСОБА_2 посилається на неналежну оцінку досудовим слідством та судом доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1, будучи службовою особою – директором ПП МОБ "Холодторг", незаконно привласнив належний ПП "Титанія" вагон – холодильник, а в подальшому розпорядився, продавши його. Вважаючи, що в діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_2 ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка вважала за необхідне судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги потерпілого та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Перевіркою справи встановлено, що органом досудового слідства й судом допущено неповноту дослідження обставин справи, істотні порушення вимог кримінально – процесуального закону та порушення прав потерпілого, що потягло ухвалення щодо ОСОБА_1 незаконних судових рішень.

Як убачається з матеріалів справи, її порушено 16 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а 20 червня 2006 року його дії перекваліфіковано на ч. 5 ст. 191 КК України й за даною статтею цього ж дня йому пред’явлено обвинувачення у тому, що він, працюючи директором ПП "МОБ Холодторг" й будучи службовою особою, 15 липня 2000 року уклав договір з ПП "Титанія", директором якого є ОСОБА_2, про продаж останньому вагона - холодильника БМЗ вартістю 28 000 грн., за який ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти, а останній видав йому відповідні документи про їх отримання. В подальшому ОСОБА_1 28 липня 2000 року із ПП "Титанія" в особі ОСОБА_2 уклав договір зберігання вказаного майна, після чого, достовірно знаючи, що вагон – холодильник належить ОСОБА_2, маючи на меті привласнення та розтрату чужого майна, зловживаючи службовим становищем, уклав договір купівлі – продажу з директором ПП "Холодторг" в особі ОСОБА_3 про продаж адміністративного торгового комплексу, до складу якого входив вказаний вагон – холодильник. 25 грудня 2002 року ОСОБА_1 згідно з актом прийому-передачі передав вагон – холодильник ОСОБА_3, тим самим привласнивши та розтративши майно ОСОБА_2 шляхом зловживання своїм службовим становищем, що спричинило потерпілому шкоду на суму 30 000 грн., що є особливо великим розміром.

Обвинувальний висновок щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України затверджено прокурором 9 січня 2007 року та направлено до суду для розгляду по суті.

За клопотанням захисника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 4 червня 2007 року кримінальну справу направлено для проведення додаткового розслідування, під час якого постановою прокурора Жовтневого району м. Маріуполя від 22 січня 2008 року дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч. 5 ст. 191 КК України на ст. 356 КК України, за якою порушено кримінальну справу.

Як зазначено в постанові прокурора та у постанові про пред’явлення ОСОБА_1 обвинувачення за ст. 356 КК України, він, працюючи на посаді директора ПП "МОБ Холодторг", уклавши договір з ПП "Титанія" в особі його директора ОСОБА_2 про продаж останньому вагона – холодильника БМЗ вартістю 28 000 грн., отримавши грошові кошти за нього, в подальшому 24 грудня 2002 року всупереч установленому порядку самовільно розпорядився залишеним йому на зберігання цим вагоном-холодильником, продавши його ПП "Холодторг", чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

Таким чином, досудовим слідством визнано, що вказані дії вчинені ОСОБА_1 як службовою особою – директором ПП "МОБ Холодторг", однак вони кваліфіковані за ст. 356 КК України, тоді як указана обставина є підставою для їх кваліфікації за ч. 2 ст. 364 КК України.

Крім того, досудовим слідством при кваліфікації дій обвинуваченого не дано належної оцінки встановленим ним обставинам, пов’язаним із заволодінням ОСОБА_1 майном, яке не належало ПП "МОБ Холодторг", та його відчуженням.

Потерпілий як на досудовому слідстві, так і в судових засіданнях заперечував проти кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 356 КК України й закриття справи щодо нього, вказуючи, що останній учинив дії по відчуженню його майна, а саме, протизаконно вилучив та розпорядився належним йому, потерпілому, майном, будучи директором ПП "МОБ Холодторг", тобто службовою особою, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ч. 5 ст. 191 КК України.

Про необхідність перевірки доводів ОСОБА_2 щодо наявності в діях ОСОБА_1 більш тяжкого складу злочину наголошувалося і в ухвалі апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2008 року, якою постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 5 лютого 2008 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України у зв’язку із закінченням строків давності скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд з огляду на порушення прав потерпілого.

Разом із тим, при повторному розгляді справи, не зважаючи на те, що потерпілий наполягав на кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України, суд не з’ясував його остаточну позицію щодо наявності підстав для направлення справи на додаткове розслідування у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин і в постанові про закриття справи не дав оцінки доводам потерпілого, чим порушив його права, а також вимоги ч. 7 ст. 374 КПК України.

Окрім того, за змістом роз’яснень, що містяться у п. п. 2, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) , при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлене особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину й особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України (2341-14) . При цьому постанова суду повинна бути мотивованою. Зокрема, у постанові слід навести докази винності особи у вчиненні злочину.

Усупереч цьому доказів винуватості ОСОБА_1 постанова суду не містить.

Колегія суддів не може погодитися з висновком апеляційного суду, що ОСОБА_1 на час відчуження чужого майна в грудні 2002 року не був службовою особою із посиланням на дані трудової книжки, оскільки ним не дано оцінки іншим даним кримінальної справи щодо його діяльності як директора ПП "МОБ Холодторг" як у цей період, так і в подальшому.

Відповідно до ст. 8 Закон України "Про підприємництво" та ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

З матеріалів справи вбачається, що державну реєстрацію ПП "МОБ Холодторг" скасовано Розпорядженням міського голови м. Маріуполя Донецької області від 17 червня 2003 року (т. 2, а.с. 110).

Незважаючи на те, що рішення засновника про ліквідацію ПП "МОБ Холодторг" прийнято ще 20 жовтня 2002 року, протягом усього часу ліквідаційної процедури ОСОБА_1 підписував документи від імені цієї юридичної особи, діяв як її директор, тобто як службова особа.

Зокрема, ОСОБА_1 у вказаний період часу підписано як директором цього підприємства Форму 8ДР податкової звітності від 21 травня 2003 року (т. 4, а.с. 91), акт позапланової податкової перевірки ПП "МОБ Холодторг" податковою інспекцією Жовтневого району м. Маріуполя від 14 травня 2003 року (т. 2, а.с. 144, 145), протокол про адміністративне порушення податкового законодавства від 14 травня 2003 року (т. 4, а.с. 55), листи до Пенсійного фонду України та фонду соціального страхування від нещасних випадків від 22 квітня та 6 травня 2003 року (т. 4, а.с. 85, 87), акт перевірки Фонду загальнообов’язкового соціального страхування України на випадок безробіття від 12 травня 2003 року (т.4, а.с.94).

Договір купівлі – продажу між ПП "МОБ Холодторг" та ПП "Холодторг" від 24 грудня 2002 року ОСОБА_1 також підписав як директор очолюваного ним підприємства й службова особа.

Таким чином, слід визнати, що органи досудового слідства у порушення вимог ст. 22 КПК України однобічно та неповно дослідили обставини справи та зібрані докази й дійшли передчасного висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак більш тяжких складів злочинів.

Оскільки ні досудовим слідством, ні судом не дано належної оцінки доказам по справі та не проведено всебічної та повної перевірки обставин, за яких укладено договір між ПП "МОБ Холодторг" та ПП "Холодторг" та передано вагон – холодильник ОСОБА_3, а також, ураховуючи допущені по справі істотні порушення кримінально – процесуального закону та прав потерпілого, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню з направленням справи на нове розслідування.

Під час нового розслідування необхідно всебічно, повно та об’єктивно дослідити всі обставини справи і при наявності підстав для пред’явлення ОСОБА_1 обвинувачення, дати належну оцінку доказам і правильно кваліфікувати його дії.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.