Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 22 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 13 липня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

1988 року народження,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч.3 ст. 289 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого; за ч.4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого; за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого; за ч.1 ст. 129 КК України на 1 рік обмеження волі; за ч.1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання призначено у виді позбавлення волі на 13 років, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_1 засуджено за те, що 14 січня 2009 року він та особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, домовилися вчинити розбійний напад на АЗС"Вибір", розташовану у с.Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області для заволодіння грошима, що там будуть. З цією метою, озброївшись ножем та обрізом мисливської рушниці, вони викликали таксі. За викликом приїхав ОСОБА_2 на автомобілі ВАЗ 217030 НОМЕР_1, з яким вони домовилися про поїздку до м.Олександрії. Під час руху автомобіля неподалік повороту на с.Піщаний Брід Олександрійського району з метою заволодіння названим автомобілем ОСОБА_1 та вказана особа, погрожуючи водію ножем і обрізом, примусили його лягти у багажник, позбавивши його незаконно волі. Після чого направилися на цьому автомобілі до АЗС. Там ОСОБА_1 з метою з`ясування обстановки підійшов до віконця приміщення, де знаходився оператор і придбав у нього гальмівну рідину. Упевнившись, що на АЗС, крім оператора, нікого немає, він повідомив про це особі, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження. Остання з метою реалізації спільного плану на розбійний напад із можливим заподіянням тілесних ушкоджень і навіть спричиненням смерті, тримаючи обріз, підійшла до віконця оператора і через нього здійснила постріл у шию потерпілого ОСОБА_3, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді рани шиї та плечового суглобу, які викликали геморагійний шок та смерть останнього. ОСОБА_1 в цей час спостерігав за оточуючою обстановкою. Не змігши заволодіти грошима у зв`язку з неможливістю потрапити до приміщення АЗС, названа особа та ОСОБА_1 на викраденому автомобілі з місця вчинення злочину поїхали до м.Олександрії. Там, погрожуючи водію таксі ОСОБА_2 ножем та обрізом, наказали йому відвезти їх до Кіровограду, де, приставивши до голови потерпілого обріз і демонструючи ніж, погрожували йому вбивством в разі, якщо він повідомить працівникам міліції про вчинений ними злочин.

Крім того, 19 січня 2009 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, виявивши під ліжком, де спала особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, обріз мисливської рушниці, що є вогнепальною зброєю, незаконно зберігав його та носив і в цей же день незаконно збув ОСОБА_4.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок у частині засудження за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України скасувати, справу закрити; за ч.3 ст. 289 КК України та ч.4 ст. 187 КК України призначити йому мінімальне покарання, в решті вирок залишити без зміни. Посилається на недоведеність наявності у нього умислу та попередньої змови на вбивство оператора АЗС та його незначну роль у вчиненні інших злочинів.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Волошиної Т.Г., яка вважала, що вирок необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, а вирок суду зміні з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, ґрунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні.

Так, засуджений на досудовому слідстві і в суді визнав свою винність частково і, по суті, підтвердив встановлені судом обставини злочинів, однак заперечував наявність попередньої змови і його участь в умисному вбивстві оператора АЗС ОСОБА_3

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив про те, що 14 січня 2009 року ОСОБА_1 та особа, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, заволоділи його автомобілем. При цьому ОСОБА_1 погрожував йому застосування ножа, а інша особа обрізом мисливської рушниці. Знаходячись у багажнику автомобіля, куди його помістили названі особи, він чув, як вони домовлялися про вчинення злочину, при цьому хтось із них говорив"я стріляю, а ти залазиш", потім чув звук пострілу і названі особи швидко поїхали. Під погрозами він відвіз цих осіб до Кіровограду, де знов ОСОБА_1 та інша особа погрожували йому ножем та обрізом, та тим, що вб`ють його, якщо він розповість про вчинений ними злочин працівникам міліції.

Потерпіла ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що вночі 15.01.2008 року ОСОБА_8 зателефонував і сказав, що в нього стріляли. Прибувши на АЗС, вони дізналися, що його відвезли до лікарні, де він помер.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що 20 січня 2009 року ОСОБА_1 попросив його продати обріз мисливської рушниці, сказав, що його залишив у нього знайомий ОСОБА_9 і він "засвітився" на АЗС.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи на трупі ОСОБА_8 виявлено поранення шиї та правого плечового суглоба. Причиною смерті потерпілого є шок, який виник внаслідок вогнепального дробового поранення шиї (т.2 а.с.77-80).

Надавши об`єктивної оцінки цим та іншим доказам по справі, суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 187, п.п.6, 12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 263 КК України.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього умислу на умисне вбивство ОСОБА_3 та попередньої змови про це з особою, щодо якої справу виділено в окреме провадження, не можна визнати переконливими, оскільки зазначеними доказами підтверджено, що засуджений та інша особа заздалегідь приготували ніж та обріз мисливської рушниці, які застосовували під час незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_3, детально обговорювали план дій на АЗС, зокрема, і щодо застосування зброї під час заволодіння грошима; під час вчинення злочину діяли спільно та узгоджено, кожний виконував свою роль; після вчинення злочину, обидва погрожували ОСОБА_2 убивством в разі, якщо він повідомить про це міліцію. За таких обставин висновок суду про вчинення ОСОБА_1 за попередньою змовою з особою, відносно якої матеріали виділено в окреме провадження, крім інших злочинів, розбійного нападу та умисного вбивства з корисливих мотивів ОСОБА_3 є правильним.

Покарання засудженому обрано у відповідності з вимогами ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, всіх обставин справи, даних про особу винного та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б потягли скасування вироку, не убачається.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 13 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.