Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 жовтня 2009 року матеріали провадження за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2008 року,

постановою старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Донецької області від 14 березня 2008 року скасовано постанову старшого дільничного інспектора СДІМ Червоногвардійського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області від 4.02.2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи та порушено кримінальну справу щодо голови ОСББ № 11 "Вулик" ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Як убачається зі змісту постанови прокурора, приводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_2, а підставами – достатні дані, які вказували на заволодіння головою ОСББ № 11 "Вулик" ОСОБА_1 шляхом обману коштами членів об'єднання в сумі 6 000 гривень.

Ворошиловський районний суд м. Донецька за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 постановою від 14 листопада 2008 року скасував постанову про порушення кримінальної справи та відмовив у порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 грудня 2008 року постанова суду про відмову в порушенні кримінальної справи залишена без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постанови місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушеннями кримінально-процесуального закону. При цьому зазначає, що про день та час розгляду справи не було повідомлено прокурора, а тому він не міг надати в судовому засіданні пояснення щодо законності постанови про порушення кримінальної справи. Доводить, що кримінальна справа щодо ОСОБА_1 порушена за наявності достатніх приводів і підстав для цього.

ОСОБА_1 подані заперечення на касаційне подання прокурора.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 236-8 КПК України обов’язок доведення правомірності порушення кримінальної справи покладається на прокурора, для забезпечення якого суд повинен завчасно повідомити його про час розгляду справи.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції призначив справу на 3 та 14 листопада 2008 року, сповістивши про це прокурора. Однак у матеріалах справи немає об’єктивних даних про те, що прокурор його отримав у строк, передбачений ст. 254 КПК України. Незважаючи на відсутність таких даних, суд розглянув скаргу ОСОБА_1 без прокурора й постановив рішення про скасування постанови про порушення кримінальної справи.

Крім того, суд не повідомив ОСОБА_2, за заявою якого було порушено справу про розгляд скарги ОСОБА_1, чим істотно порушив вимоги ст. 236-8 КПК України.

Згідно з постановою прокурора, приводом для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 стала заява ОСОБА_2, а підставами – достатні дані, які містяться в матеріалах перевірки та вказують на те, що голова правління ОСББ "Вулик" ОСОБА_1 шляхом обману заволоділа грошовими коштами членів об’єднання, які були призначені для газифікації будинку АДРЕСА_1.

Зважаючи на такі дані, суд першої інстанції мав би з'ясувати чи містять вони ознаки злочинних посягань, чи достатньо їх для того, щоб розпочати провадження у кримінальній справі, чи можливо на стадії порушення кримінальної справи без проведення дослідження за встановленою законом процедурою визначити їх фактичну сторону та правову природу. Однак цього зроблено не було. Суд, по суті, вдався до оцінки зазначених даних, що на стадії перевірки законності постанови про порушення кримінальної справи є неприпустимим. Зокрема, проаналізувавши документи, які містяться в справі, допитавши свідка ОСОБА_3, суд прийшов до висновку, що грошові кошти членів ОСББ "Вулик" в сумі 5 769 гривень 15 копійок витрачені на проектну документацію та технічні умови, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину.

Таким чином суд вийшов за межі повноважень, визначених ч. 15

ст. 236-8 КПК України, згідно з якими, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, дослідивши матеріали справи, суд має перевірити наявність приводів та підстав для винесення такої постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для її винесення, але не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені місцевим судом помилки і постановив незаконне рішення, як про це обґрунтовано зазначено в касаційному поданні.

Тому ухвала апеляційного суду, як і постанова місцевого суду, підлягають скасуванню.

Однак, колегія суддів вважає, що, відповідно до вимог ст. ст. 236-8, 396 КПК України, справа після скасування судових рішень у касаційному порядку підлягає направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно неухильно дотримати вимоги ст. 236-8 КПК України, перевірити доводи скарги ОСОБА_1 і надані прокурором матеріали та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Що ж до доводів прокурора про закриття провадження по скарзі, то вони не підлягають задоволенню, оскільки по даній категорії справ касаційний суд не наділений такими повноваженнями.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від

14 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від

23 грудня 2008 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд.