Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 жовтня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 13 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця та мешканця с. Добросин

Жовківського району Львівської області,

неодноразово судимого, останній раз

2 квітня 2004 році Жовківським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік обмеження волі, звільненого 15 жовтня 2004 року на підставі постанови Долинського районного суду Івано-

Франківської області від 11 жовтня 2004 року, якою невідбуту частину покарання замінено на 240 годин громадських робіт,

за ч. 1 ст. 115 КК України на вісім років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 235 гривень 40 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 13 травня 2008 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 17 годині в стані алкогольного сп’яніння у приміщенні квартири АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних відносин вчинив конфлікт з ОСОБА_3, під час якого умисно завдав удар ножем потерпілому у живіт, заподіявши тяжке тілесне ушкодження, від якого останній помер.

Причиною смерті ОСОБА_3 стало проникаюче в черевну порожнину поранення живота з пошкодженням пілоричного відділу шлунку, головки підшлункової залози, тонкого та товстого кишечників, брижі товстого кишечнику, що викликало гостру внутрішню крововтрату і ускладнилося гіпоролемічним шоком.

Зі змісту касаційної скарги потерпілої видно, що вона, даючи свій аналіз доказам у справі, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосування кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на порушення її прав як потерпілої, неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України, вважаючи, що, оскільки останній вчинив вбивство з метою неповернення боргу, тобто з корисливих мотивів, то його дії підлягають кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Звертає увагу також на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги щодо м’якості призначеного ОСОБА_1 покарання заслуговують на увагу та є слушними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання з урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу винного, воно має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У порушення наведених вимог закону, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд у повній мірі не врахував тяжкість вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, та всі інші обставини справи.

Крім того, суд не мотивував невизнання вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, як обставини, яка обтяжує покарання.

Судом також допущені у вироку протиріччя щодо фактичних обставин справи, зокрема, щодо ініціатора конфлікту. Так встановивши, що саме ОСОБА_1 вчинив конфлікт із потерпілим ОСОБА_3, при обґрунтуванні призначеної міри покарання суд зазначив, що враховує, що ініціатором конфлікту був сам потерпілий.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене судом ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років, тобто близько до найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст. 115 КК України, не відповідає вимогам ст. 65 КК України та є явно несправедливим внаслідок м’якості.

Апеляційний суд при розгляді справи наведених вище порушень не встановив та не усунув, тому вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно звернути увагу на наведені в даній ухвалі колегії суддів недоліки, усунути їх та за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити покарання, яке відповідало б вимогам закону.

Колегія суддів не встановила підстав для скасування оскаржуваних рішень у зв’язку з порушенням права потерпілої на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 під час досудового слідства та розгляду справи у суді першої інстанції позовних вимог до засудженого не заявляла. Згідно з протоколом судового засідання потерпілій були роз’яснені положення статей 267 та 268 КПК України.

Питання відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілій ОСОБА_2 може бути вирішено під час нового судового розгляду справи.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 жовтня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 13 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.