Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 22 жовтня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 8 вересня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, уродженця м. Краснодона Луганської області, учня Краснодонського гірничого технікуму, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та на нього покладено обов’язок не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_1 засуджено за вчинення таких злочинних дій.

9 лютого 2008 року приблизно о 22 год. він та дві інші особи, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення майна з магазину "Марія" (м. Краснодон Луганської області), діючи за попередньою змовою та розподіливши ролі, згідно яких ОСОБА_1 повинен був стояти на вулиці біля входу до магазину та спостерігати за тим, щоб сторонні особи не могли бачити їх дії, таємно шляхом проникнення в магазин викрали продукти харчування на загальну суму 5 556 48 грн. та грошові кошти в сумі 1 700 грн., заподіявши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на 7 256 грн. 48 коп.

У ніч з 21 на 22 лютого 2008 року ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, повторно проник до магазину "Cermanos", (м. Краснодон Луганської області), та таємно викрав звідти належне ЛФ ЗАО КБ "Приватбанку" майно на загальну суму 3 800 грн. 52 коп.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, порушує питання про скасування вироку у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та м’якістю призначеного ОСОБА_1 покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій суд обґрунтував доказами, які є у справі. Висновки суду в цій частині у касаційному поданні не оспорюються.

Злочинні дії ОСОБА_1 суд правильно кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК України. Доводи прокурора про те, що суд, кваліфікуючи злочинні дії ОСОБА_1, не вказав за якими саме ознаками він це зробив, не відповідають дійсності – суд у вироку зазначив які саме ознаки стали підставою для кваліфікації дій засудженого.

Що стосується покарання, то воно призначене з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого засудженим злочину та даних про його особу (ОСОБА_1 є молодою людиною та учнем Краснодонського гірничого технікуму Луганської області, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався). Всупереч твердженню прокурора суд також врахував те, що злочин ОСОБА_1 вчинив у стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. З урахуванням викладеного підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з м'якістю призначеного йому покарання, як про це ставиться питання у касаційному поданні, не вбачається.

Заподіяну злочинними діями шкоду було відшкодовано, у зв’язку з чим суд обґрунтовано не прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків.

Питання про долю речових доказів і відшкодування судових витрат суд вирішив з дотриманням вимог закону.

Істотних порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судового рішення, не встановлено.

Оскільки підстави, передбачені ст. 398 КПК України, для скасування або зміни судового рішення щодо ОСОБА_1 відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів –

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 8 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без задоволення.