Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою цивільного відповідача ОСОБА_1. на судові рішення щодо ОСОБА_2

Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 14 листопада 2008 року

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на дев’ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 (з виплатою відповідно до страхового полісу ВВ/2681375 ЗАТ "Українська страхова компанія Аска" належної частини присуджених сум на користь потерпілих, цивільних позивачів ЗАТ "Українська страхова компанія Аска") на користь:

- ОСОБА_4. 39 032,87 гривні на відшкодування матеріальної шкоди, 25 000 гривень – моральної шкоди, 1 000 гривень – судових витрат;

- ОСОБА_5 25000 гривень – матеріальної шкоди;

- ОСОБА_6 64 908,70 гривень – матеріальної шкоди, 100 000 гривень – моральної шкоди, 1 100 гривень – судових витрат;

- ОСОБА_7. 64 908 гривень – матеріальної шкоди, 100 000 гривень моральної шкоди;

- ОСОБА_8. 1 247,30 гривень – матеріальної шкоди, 25 000 гривень – моральної шкоди, 1 110 гривень – судових витрат;

- ОСОБА_9. 25 000 гривень – моральної шкоди;

- ОСОБА_10 2 880 гривень – матеріальної шкоди, 100 000 гривень – моральної шкоди, 1 200 гривень – судових витрат;

- ОСОБА_11 100 000 – моральної шкоди;

- ОСОБА_12. 100 000 гривень – моральної шкоди;

- ОСОБА_13 6 897,46 гривень – матеріальної шкоди, 15 000 гривень – моральної шкоди, 100 гривень – судових витрат;

- ОСОБА_14. 1 916,25 гривень – матеріальної шкоди, 18 000 гривень – моральної шкоди;

- ОСОБА_15. 386,25 гривень – матеріальної шкоди, 10 000 гривень – моральної шкоди;

- ОСОБА_16. 190 гривень – матеріальної шкоди, 15 000 гривень – моральної шкоди;

- ОСОБА_17. 14509,48 гривень – матеріальної шкоди, 55000 гривень – моральної шкоди;

- ОСОБА_18. 89309,25 гривень – матеріальної шкоди, 20000 гривень – моральної шкоди;

- ОСОБА_19. 3080 гривень – матеріальної шкоди, 25000 гривень – моральної шкоди;

- ОСОБА_20 25000 гривень – моральної шкоди.

У задоволенні решти сум цивільних позовів ОСОБА_13, ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18., ОСОБА_19., ОСОБА_20 відмовлено.

Речовий доказ – автомобіль марки "Рено-Магнум АЕ 390" р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом р.н. НОМЕР_2 постановлено до реалізації у встановленому законом порядку для погашення присуджених до стягнення на користь потерпілих, цивільних позивачів сум матеріальної, моральної шкоди і судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 лютого 2009 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2. залишено без зміни.

ОСОБА_2. визнано винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, 5 серпня 2007 року, керуючи технічно справним автомобілем марки "Рено-Магнум АЕ 390" р.н. НОМЕР_1, у напівпричепі-платформі якого (р.н. НОМЕР_2 знаходилось 19 760 кг картоплі, рухаючись по автодорозі Львів-Кіровоград-Знам"янка, не обрав безпечної швидкості, допустив виїзд керованого ним автомобіля на зустрічну смугу руху та зіткнення із зустрічними автомобілями "Деу-Матіз" та "Фольксваген", внаслідок чого загинули ОСОБА_21, ОСОБА_22 ОСОБА_23 ОСОБА_24., ОСОБА_25 ОСОБА_26., потерпілі ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_14., ОСОБА_25 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_26 – тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі цивільний відповідач посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону при розв’язанні цивільних позовів. Вважає, що на нього безпідставно покладено обов’язок відшкодувати заподіяну злочином шкоду. Зазначає ОСОБА_3. і про те, що суд неправильно вирішив питання про речові докази. Просить судові рішення щодо ОСОБА_2. в частині вирішення цивільних позовів скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Крім того, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про речовий доказ – автомобіль та повернути його законному власнику.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення цивільного відповідача, який підтримав свою касаційну скаргу; думку прокурора, який просив частково задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Покладаючи обов’язок відшкодування завданої злочином шкоди на ОСОБА_3 місцевий суд виходив із того, що власником джерела підвищеної небезпеки, а саме автомобіля "Рено-Магнум" р.н. НОМЕР_1, є саме ця особа.

Разом із тим, відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Як видно з матеріалів справи, відповідно до договору № 04/04-07 від 4 квітня 2007 року власник автомобіля "Рено-Магнум" р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа-платформи р.н. НОМЕР_2) – приватний підприємець ОСОБА_3. передав зазначений транспортний засіб в тимчасове користування та володіння ТОВ "Веста-Альянс" на строк до 4 липня 2007 року.

Згідно зі ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судом було встановлено, що 5 серпня 2007 року, тобто в день вчинення злочину, ОСОБА_2. керував автомобілем "Рено-Магнум" на підставі подорожнього листа, виданого ТОВ "Веста–Альянс"(т.1 а.с. 52). В матеріалах справи також знаходиться товарно-транспортна накладна від 1 серпня 2007 року, згідно з якою автоперевізник ТОВ "Веста-Альянс" ( автомобіль "Рено" р.н. НОМЕР_1, водій ОСОБА_2.) має здійснити перевезення насіння соняшнику з Миколаївської області до м. Ужгорода та копія товарно-транспортної накладної від 4 серпня 2007 року на перевезення картоплі (т.1 а.с. 136)

За таких обставин питання щодо відшкодування завданої злочином шкоди суду необхідно було вирішити відповідно до зазначених положень цивільного законодавства та на підставі ретельного з’ясування усіх обставин справи.

Проте, як видно з матеріалів справи, суд у повній мірі не з’ясував характеру взаємовідносин між ОСОБА_3. та ТОВ "Веста – Альянс" щодо володіння ними та користування автомобілем, на якому ОСОБА_2. вчинив передбачений ч.3 ст. 286 КК України злочин.

Зокрема, суд не з’ясував, чи продовжувало ТОВ "Веста – Альянс" користуватися орендованим автомобілем після закінчення строку укладеного 4 квітня 2007 року договору, якщо так, то чи давав на це згоду ОСОБА_3., чи не вимагав він після закінчення строку зазначеного договору повернення автомобіля, хоча з’ясування цих обставини має істотне значення для настання наслідків, передбачених ст. 764 ЦК України.

Не з’ясував суд також характеру правовідносин між ОСОБА_2. з одного боку та ТОВ "Веста-Альянс" і ОСОБА_3. з іншого.

Так, у вироку суд зазначив, що ОСОБА_2. не перебував в офіційних трудових відносинах ні з ОСОБА_3. ні з ТОВ "Веста –Альянс".

Проте згідно зі ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Як видно з матеріалів справи, місцевий суд не з’ясував, хто саме і на яких умовах уповноважував ОСОБА_2. здійснювати перевезення, хто встановлював йому маршрут поїздки, хто і коли передавав йому автомобіль, механік якого підприємства дозволяв виїзд, хто здійснював оплату за виконану роботу тощо.

Саме з’ясування зазначених обставин могло дати відповідь на питання, хто ж і в якому обсязі має нести цивільно-правову відповідальність за заподіяну потерпілим шкоду.

До того ж, місцевий суд, звернувши в порядку відшкодування шкоди стягнення на автомобіль "Рено-Магнум" з напівпричепом, вийшов за межі наданих йому кримінально-процесуальним законом повноважень

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2 на допущені місцевим судом порушення закону уваги не звернув.

До того ж, апеляційний суд, порушивши принцип безпосередності дослідження доказів, не проводячи судового слідства, дав укладеному між ОСОБА_3. та ТОВ "Веста –Альянс" договору від 4 квітня 2007 року іншу оцінку, ніж та, яку цій угоді дав суд першої інстанції.

Так, апеляційний суд у своїй ухвалі вказав про нікчемність зазначеної угоди відповідно до вимог ст. 220 ЦК України, хоча у суду першої інстанції її дійсність сумніву не викликала.

Крім того, висновок суду апеляційної інстанції про нікчемність зазначеного договору, оскільки він не був нотаріально посвідчений, колегія суддів вважає суперечливим і передчасним.

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Зі змісту договору, який апеляційний суд вважав нікчемним, видно, що він укладений не за участю фізичної особи в розумінні ст. 24 ЦК України, а за участю фізичної особи – підприємця, діяльність якої регламентується окремою п’ятою главою ЦК України (435-15) .

Згідно зі ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Передбачивши таку норму, законодавець фактично прирівняв фізичних осіб-підприємців у певних видах діяльності до юридичних осіб.

Отже, як вирок місцевого суду, так і ухвала суду апеляційної інстанції в частині розв’язання цивільних позовів та вирішення питання про речові докази підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки та постановити судове рішення у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства та законодавства, що передбачає відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційну скаргу цивільного відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 14 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 лютого 2009 року щодо ОСОБА_2 в частині розв’язання цивільних позовів та вирішення питання про речові докази скасувати.

Справу в частині вирішення цивільних позовів направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, а в частині вирішення питання про речові докази – на новий розгляд в порядку, передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України.