Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 жовтня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 2 березня 2009 року, -

15 грудня 2008 року прокурором Луцького району Волинської області за результатами розгляду кримінальної справи за фактом незаконного продажу складу запчастин ТОВ "Авгур" шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, вчинених службовими особами ВАТ "Луцький райагропостач", за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, винесено постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за фактом розтрати чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2009 року зазначену вище постанову прокурора скасовано та відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за фактом розтрати чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 2 березня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування зазначених вище постанови місцевого суду та ухвали апеляційної інстанції у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а матеріали провадження просить направити на новий судовий розгляд. Мотивує це тим, що кримінальну справу було порушено за наявності достатніх приводів та підстав, передбачених ст. 94 КПК України. Вважає, що висновки суду не ґрунтуються на матеріалах, які стали підставою для порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи щодо нього та матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Твердження прокурора про те, що судом першої інстанції під час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи було допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, є обґрунтованим.

Так, суд дійшов висновку про відсутність достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Наведене суд мотивував тим, що рішення про заставу майна було прийнято на засіданні правління товариства у відповідності з положеннями Статуту даного підприємства, затвердженого загальними зборами 15 червня 2001 року і зареєстрованого Луцькою районною державною адміністрацією 9 липня 2001 року, тобто договір застави був укладений після вступу в законну силу Статуту товариства у новій редакції.

Однак, такий висновок зроблено судом без врахування положень статей 4, 6 та 7 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року відповідно до вимог яких, зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, які встановлені для державної реєстрації товариства, а останнє набуває юридичної особи лише з дня його державної реєстрації.

Суд також у порушення вимог ст. 236-8 КПК України вдався до оцінки зібраних матеріалів та з’ясування фактичних обставин справи. Зокрема, у постанові суду зазначено, що укладення договору застави після вступу в законну силу Статуту товариства в новій редакції підтверджується також постановою Вищого господарського суду України від 30 січня 2008 року у справі про визнання договору застави недійсним, тим самим дав оцінку зазначеному судовому рішенню.

Не є законною підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи посилання місцевого суду й на те, що в судовому засіданні представник прокуратури не зміг зазначити фактичні дані, що стали підставою для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, оскільки згідно зі ст. 236-8 КПК України на суд покладено обов’язок перевіряти законність порушення кримінальної справи, дослідження матеріалів, на підставі яких її було порушено, перевіряти наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови.

Про наведені вище порушення суду першої інстанції прокурор зазначав у апеляції на постанову суду першої інстанції. Однак, у порушення ст. 377 КПК України апеляційний суд не встановив та не усунув порушення, допущені місцевим судом, а також у порушення вимог ст. 236-8 КПК України вдався до оцінки зібраних матеріалів. Зокрема, апеляційний суд указав, що рішення про заставу майна було прийнято не ОСОБА_1 а правлінням зазначеного вище товариства у відповідності із положеннями його Статуту. При цьому судом апеляційної інстанції не було враховано, що кримінальну справу щодо ОСОБА_1 було порушено у зв’язку з тим, що останній, діючи з метою розтрати колективного майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, без розгляду на загальних зборах, на спостережній раді та на засіданні правління питання про передачу майна ВАТ "Луцький райагропостач" в заставу, від імені товариства уклав договір застави майна із заступником Волинського регіонального відділення Української державної Інноваційної компанії Сварицевичем А.

Таким чином, постанову місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції постановлені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, тому вони підлягають скасуванню, а матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно неухильно дотриматися вимог ст. 236-8 КПК України та прийняти законне рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області від 2 березня 2009 року скасувати, а матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи направити на новий судовий розгляд.