Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Болградського районного суду Одеської області від 11 квітня 2006 року, яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

не маючого судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч.1 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1. на користь потерпілого ОСОБА_2 - 25000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 квітня 2009 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_1. засуджено за те, що він 9 січня 2005 року близько 3 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння в приміщенні бару "Санта-Роза" розташованого на вул. Сергієнка, 56 у м. Болграді Одеської області, під час сварки, з метою вбивства, умисно завдав ОСОБА_2 удару ножем в живіт, від чого останній помер на місці події.

У касаційній скарзі засуджений вважає, що його дії невірно кваліфіковано за ч.1 ст. 115 КК України, стверджує, що захищався від дій ОСОБА_2 і ці його показання підтверджуються висновками судово-медичного експерта та даними протоколу відтворення обстановки та обставин події. Просить судові рішення щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст. 115 на ст. 118 КК України і призначити покарання в межах санкції цієї статті.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_3, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, прокурора, який вважав, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити за таких підстав.

Висновок суду щодо винності засудженого ОСОБА_1. у вчиненні зазначених злочинних дій, вчинених ним за обставин викладених у вироку, доведений зібраними по справі доказами і такими доказами є показання свідків ОСОБА_5. та ОСОБА_4 які пояснили, що коли вони разом з потерпілим зайшли до бару "Санта-Роза" і підсіли за столик за яким сидів засуджений, то між ОСОБА_1. і ОСОБА_2. виникла суперечка, в ході якої засуджений і потерпілий лаялись та штовхали один одного.

Також свідок ОСОБА_4 ствердив, що коли вони з ОСОБА_5 вийшли з бару то ОСОБА_2 знаходився ще в приміщенні, однак оскільки останній довго не виходив то він повернувся в приміщення бару і побачив потерпілого, який сказав, що його вдарив ножем ОСОБА_1

Свідки ОСОБА_6 ОСОБА_7. та ОСОБА_8 підтвердили, що в ході конфлікту засуджений і потерпілий стояли навпроти один одного, а потім зблизились, після чого ОСОБА_2 упав, а коли хтось із присутніх підняв світер на тілі потерпілого, то у нього на животі було ножове поранення.

Також висновок суду щодо винності ОСОБА_1. підтверджений даними висновку судово-медичної експертизи, згідно якого смерть ОСОБА_2 настала від гострої крововтрати в результаті проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням верхньої бризжечної артерії.

Твердження засудженого ОСОБА_1. про те, що його дії необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, є необгрунтованими, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи.

Згідно роз’яснень, що містяться у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику у справах про необхідну оборону" (v0001700-02) для кваліфікації дій за ст. 118 КК України необхідно враховувати відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття та інші обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_1 захищався від неправомірних дій потерпілого і що йому взагалі загрожувала будь-яка небезпека, а також, що потерпілий ОСОБА_2 погрожував ножем і намагався ним завдати засудженому удару, як про це засуджений зазначає у своїй скарзі.

Посилання засудженого ОСОБА_1. про те, що судово-медичний експерт ОСОБА_9 підтвердив той факт, що спричинене потерпілому тілесне ушкодження могло виникнути коли засуджений захищався від неправомірних дій ОСОБА_2, суд обгрунтовано не прийняв до уваги, оскільки в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_9 пояснив, що таке тілесне ушкодження могло бути спричинено і безпосередньо при завданні ОСОБА_1. удару ножем в черевну порожнину потерпілого.

Крім того, таке пояснення експерта, яке він дав в судовому засіданні, узгоджується з наявними у справі доказами, що підтверджують винуватість ОСОБА_1. в умисному вбивстві ОСОБА_2

За таких обставин кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1. за ч.1 ст. 115 КК України є правильною і підстав для перекваліфікації його дій на ст. 118 КК України колегія суддів не вбачає.

Що стосується покарання, то воно ОСОБА_1. призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, а саме, його негативну характеристику за місцем проживання, та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень та які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Болградського районного суду Одеської області від 11 квітня 2006 року

та хвалу апеляційного суду Одеської області від 9 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.