Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 жовтня 2009 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, та касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 5 грудня 2008 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_2 і скасовано постанову прокурора Овідіопольського району від 11 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України і відмовлено в порушенні кримінальної справи та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2008 року, якою постанову місцевого суду залишено без зміни.

Як убачається із постанови прокурора Овідіопольського району від 11 жовтня 2007 року кримінальну справу щодо ОСОБА_2 порушено у зв’язку з тим, що він, будучи посадовою особою – головою садівничого об’єднання "Лебідь", 25 червня 2007 року, знаходячись в приміщенні правління зазначеного об’єднання, розташованого на вул. Центральній, 22 в с. Новодолинське Овідіопольського району Одеської області, діючи умисно, перевищуючи свої службові повноваження, незаконно вимагав і отримав від члена садівничого об’єднання "Лебідь" ОСОБА_1 4000 доларів США за виділення останньому земельної ділянки, розташованої на 12 лінії вказаного об’єднання, ділянка № 31-А, яка згідно ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України виділяється місцевими органами виконавчої влади безоплатно.

Продовжуючи свої злочинні дії, 26 вересня 2007 року ОСОБА_2, в приміщенні садівничого об’єднання "Лебідь" незаконно вимагав і отримав від члена садівничого об’єднання "Лебідь" ОСОБА_1 1200 доларів США за передачу йому державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а на момент порушення кримінальної справи мались всі передбачені ст. 94 КПК України законні приводи і підстави до її порушення, однак вони не були прийняті до уваги місцевим та апеляційним судом. Також, суд розглянув та заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися судом під час розгляду справи по суті. У зв’язку з цим просить постанову місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції скасувати і направити матеріали справи за скаргою ОСОБА_2 на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 за аналогічних підстав просить скасувати судові рішення і направити матеріали справи за скаргою ОСОБА_2 на новий судовий розгляд.

ОСОБА_2 подано заперечення на касаційне подання прокурора та касаційну скаргу ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання та вважав, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України при розгляді на досудових стадіях процесу скарги на постанови про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення вказаних постанов, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Проте місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2, вказаних вимог закону не дотримався, оскільки замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, вдався до оцінки наявних у справі доказів, тобто заздалегідь вирішив і розглянув ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Викладене підтверджується тим, що скасовуючи постанову прокурора про порушення кримінальної справи, суд у своїй постанові послався на відсутність достатніх даних, які б указували на наявність ознак вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції поспішним, оскільки зазначена обставина може бути з’ясована шляхом проведення відповідних слідчих дій після порушення кримінальної справи.

Крім цього, за змістом ч.1 ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, та матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_2, приводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_1, в ході перевірки якої встановлено, що ОСОБА_2, будучи посадовою особою – головою садівничого об’єднання "Лебідь", своїми незаконними діями заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_1, яке виразилось в заподіянні останньому матеріальних збитків у розмірі 26000 гривень.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про скасування постанови про порушення кримінальної справи з тих мотивів, які наведені у постанові, колегія суддів вважає безпідставним, у зв’язку з чим обгрунтованими слід визнати доводи прокурора та ОСОБА_1 щодо незаконності цього рішення.

Переглядаючи дану справу за апеляціями прокурора та ОСОБА_1 апеляційний суд не звернув увагу на зазначені недоліки, допущені судом першої інстанції та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Крім того, відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляції і на кожний з них дана вичерпна відповідь.

Проте, ухвала суду апеляційної інстанції не містить в собі аналізу викладених у ній доводів та відповідей на жоден з них, а її описово-мотивувальна частина всупереч вимогам ст. 377 КПК України за своїм змістом ідентична мотивувальній частині постанови суду першої інстанції.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд.

Під час цього розгляду суду першої інстанції необхідно розглянути подану скаргу у відповідності до вимог ст. 236-8 КПК України, перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне, обгрунтоване і справедливе рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, та касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 5 грудня 2008 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_2 і скасовано постанову прокурора Овідіопольського району від 11 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи щодо нього за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2008 року - скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.