2а/0270/4106/12 Про скасування наказів Державної митної служби України, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати - 22.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної митної служби України, Вінницької митниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Вінницької митниці про скасування наказів, поновлення на роботі і стягнення заробітної плати, -

В серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Вінницької митниці, в якому просив скасувати наказ Державної митної служби України від 07 серпня 2012 року №1610-к "Про припинення перебування на державній службі", скасування наказу Вінницької митниці від 07 серпня 2012 року №275-к "Про розрахунок та звільнення ОСОБА_2", зобов'язати Державну митну службу України поновити позивача на посаді провідного інспектора відділу організації митного контролю Вінницької митниці з 08 серпня 2012 року; стягнути з Вінницької митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

16 листопада 2012 року Вінницьким окружним адміністративним судом постановлено зазначений вище адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідачі не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням оскаржили його в апеляційному порядку, в своїх апеляційних скаргах просили скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року та ухвалити нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Зокрема, Вінницька митниця в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Акцентує на тому, що ОСОБА_2 вчинив порушення службової дисципліни через несумлінне ставлення до виконання своїх посадових обов'язків, чим порушив норми Дисциплінарного статуту (закону) та Закону України "Про державну службу" (3723-12) , що в даному випадку і є порушенням присяги державного службовця.

Державна митна служба в своїй апеляційній скарзі зазначає, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року не відповідає вимогам статті 159 КАС України, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Аргументуючи свої доводи апелянт вказує на те, що звільнення ОСОБА_2 не є видом застосування до нього дисциплінарного стягнення, а є наслідком порушення норм Присяги державного службовця, що становить самостійну підставу припинення державної служби, встановлену Законом України "Про державну службу" (3723-12) .

Позивач скориставшись правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України, подав письмові заперечення на апеляційні скарги відповідачів, в якій просив залишити останні без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі №2а/0270/4106/12 - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули до суду апеляційної інстанції, а саме представників відповідачів на підтримання доводів апеляційних скарг, позивача - на підтримання рішення суду першої інстанції, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах державної митної служби.

Наказом Державної митної служби України №1610-к від 07.08.2012 року "Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_2" та на його підставі наказом Вінницької митниці №275-к від 07.08.2012 року "Про розрахунок та звільнення ОСОБА_2" з 07.08.2012 року припинено перебування провідного інспектора відділу організації митного контролю Вінницької митниці ОСОБА_2 на державній службі в митних органах України за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Підставою для видання вказаних наказів стали результати службової перевірки, призначеної Державною митною службою України наказом від 21.07.2012 року №186-в для вивчення стану роботи з особовим складом у Південній митниці у 2012 році. Результати службової перевірки оформлені службовою запискою директора Департаменту кадрової роботи Державної митної служби України від 01.08.2012 року №13/1-1497, в якій зазначено, що робочою групою, призначеною відповідно до наказу Державної митної служби України від 21.07.2012 року № 186-в, виявлено системні факти порушень вимог законодавства України з боку ОСОБА_2 під час перебування його на посадах інспектора митного поста "Кучурган" Кучурганської митниці, заступника начальника відділу митного оформлення № 1 Дністровської митниці, зокрема:

- протягом 2008 року при здійсненні митного контролю та митного оформлення автобусів, які слідували в Україну (реєстраційні номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 -2 факти переміщення), в порушення вимог статті 5 Закону України від 04.11.1999 року № 1212-XIV "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", ОСОБА_2 єдиний збір не нараховувався та не стягувався, внаслідок чого стало заподіяння матеріальних збитків державі у сумі 20 євро;

- при оформленні митних декларацій від 01.03.2008 р. №№ 499, 500 (форма яких визначена постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. № 748 (748-97-п) ), ОСОБА_2 порушено вимоги п. 4.1 Порядку декларування валютних цінностей, предметів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, і оформлення митної декларації затвердженого наказом Держмитслужби України від 21.11.2001 р. № 763 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.12.2001 р. за № 1020/6211 (z1020-01) в частині не здійснення перевірки повноти і правильності заповнення громадянином декларації, в якій відсутні відомості щодо країни, з якої прибув громадянин;

- крім того, під час перебування на посаді заступника начальника відділу оформлення № 1 Дністровської митниці, ОСОБА_2 не здійснювався належний контроль за діями підлеглих працівників при проведенні митного контролю та митного оформлення товарів, а саме: митний контроль та митне оформлення товарів за ВМД №№ 512000001/2009/000014, 512000001/2009/000015, здійснено з порушенням вимог пункту 4 Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 р. № 446 (446-2008-п) , в частині завершення митного оформлення без наявності сертифіката відповідності; митне оформлення товарів по ВМД № 512000001/2009/000103 здійснено з порушенням пункту 4 Тимчасового порядку видачі ліцензії на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 р. № 493 (493-96-п) , в частині проведення митного оформлення товарів без пред'явлення ліцензії на право здійснення імпорту алкогольних напоїв.

При вирішенні спору суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ Державної митної служби України від 07.08.2012 р. № 1610-к "Про припинення перебування на державній службі" є протиправним, а тому підлягає скасуванню. Оскільки наказ Вінницької митниці від 07.08.2012 року № 275-к винесено на підставі вищезазначеного наказу Державної митної служби України, то він також підлягає скасуванню. Враховуючи те, що спірні накази відповідачів підлягають скасуванню та положення статті 235 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про поновлення його на роботі, та про нарахування і виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, задовольняючи позов ОСОБА_2 та скасовуючи наказ Державної митної служби України №1610-к від 07.08.2012 року "Про припинення перебування на державній службі" та наказ Вінницької митниці від 07.08.2012 року № 275-к суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача порушує його права та вимоги Дисциплінарного статуту для посадових осіб митних органів, оскільки вчинені позивачем діяння є порушенням службової дисципліни, а не порушенням Присяги, та порядок його звільнення в даному випадку регулюється Законом України «Про дисциплінарний статут митної служби України» (2805-15) , вимог якого відповідачами дотримано не було.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Вінницького окружного адміністративного суду.

Правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , Митним Кодексом України (92-15) , Дисциплінарним Статутом, а в частині, що не регламентується цими законами, - Законом України «Про державну службу» (3723-12) , а також КЗпП України (322-08) , посилання на який міститься у Законі України «Про державну службу» (3723-12) .

Дисциплінарний статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

Пунктом 4 Статуту передбачені обов'язки посадової особи митної служби, у тому числі обов'язок додержуватись Конституції України (254к/96-ВР) , Митного кодексу України (92-15) , цього Статуту та інших законів України та обов'язок додержуватись порядку та умов проходження служби в митних органах, не допускати вчинків, не сумісних із статусом посадової особи митної служби.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну службу» громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу, якою присягаються суворо дотримуватися Конституції (254к/96-ВР) та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінного виконувати свої обов'язки. Однак, Закон не містить чітких ознак діяння, яке слід кваліфікувати як порушення Присяги. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій, а незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги.

Як порушення Присяги може бути кваліфіковано лише недотримання Конституції України (254к/96-ВР) та законів України, а не будь-яких нормативно-правових актів взагалі. Тому недотримання, в тому числі невиконання, порушення підзаконних нормативних актів (Наказів Держмитслужби, Міністерства фінансів) не становить порушення Присяги. У разі порушення підзаконних нормативних актів дії посадової особи митних органів можуть бути кваліфіковані як дисциплінарне правопорушення.

Відповідно до пункту 21 Дисциплінарного статуту порушенням службової дисципліни визнається протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Пунктом 23 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані за вчинення дисциплінарних правопорушень. Звільнення з митного органу є крайнім заходом дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах (п.27 Статуту).

Згідно з пунктом 31 Статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України, затвердженої наказом ДМСУ №918 від 13.08.2010р. (z0154-11) , службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюється з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного із здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів. Підставами для проведення службового розслідування є, зокрема, недодержання посадовою особою законодавства України про державну службу, проходження служби в митних органах, вчинення посадовою особою дисциплінарного правопорушення, передбаченого статтями 21, 22, пунктів 1, 3-6 статті 28 Дисциплінарного статуту, або іншого діяння, визначеного законодавством України, як порушення службової дисципліни.

У ході розслідування з'ясовуються причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, з'ясовується які збитки заподіяно державі, окремій фізичній чи юридичній особі, за результатами службового розслідування члени комісії складають акт службового розслідування, у якому зазначаються, у тому числі ступінь участі у виконанні окремих доручень, завдань. У разі прийняття рішення щодо притягнення посадової особи митної служби до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення згідно з Дисциплінарним статутом митної служби України. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення, члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого правопорушення і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено правопорушення, попередню роботу працівника.

Колегія суддів вважає, що службова записка від 01.08.2012 року №13/1-1497, якою встановлено порушення ОСОБА_2 вимог чинних нормативно-правових актів з питань митної справи, повинна була стати підставою для призначення службового розслідування з метою встановлення обставин, зазначених у доповідній записці, а не прийняття рішення щодо припинення перебування позивача на державній службі за порушення нею Присяги державного службовця.

Статтею 28 Дисциплінарного статуту митної служби України встановлено вичерпний перелік підстав для застосування такого дисциплінарного стягнення як звільнення.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, під час винесення оскаржуваних наказів Державної митної служби України та Вінницької митниці не було визначено та не вказано жодної з підстав, передбачених вказаною статтею, а також не дотримано передбаченої законодавством процедури проведення службового розслідування та самого звільнення.

Колегія суддів, також, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, про те, що наведені в службовій записці від 01.08.2012 року №13/1-1497 порушення з боку позивача вимог законодавства України не знайшли свого підтвердження розглядом справи.

Власне, як вірно встановлено судом першої інстанції помилковими є висновки відповідачів про те, що протягом 2008 року при здійсненні митного контролю та митного оформлення автобусів, які слідували в Україну (реєстраційні номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 -2 факти переміщення), в порушення вимог статті 5 Закону України від 04.11.1999 року № 1212-XIV "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", ОСОБА_2 єдиний збір не нараховувався та не стягувався, внаслідок чого стало заподіяння матеріальних збитків державі у сумі 20 євро, адже з матеріалів наданих представником відповідачів, не можливо встановити з якої країни слідували зазначені автобуси (реєстраційні номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 -2 факти переміщення), що має значення для встановлення порядку та розміру в якому мав би у даному випадку справлятися єдиний збір.

Обґрунтовано знайшло своє відображення в рішенні суду першої інстанції висновок про безпідставність посилання в спірному наказі Державної митної служби України від 07.08.2012 р. № 1610-к "Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_2" на порушення позивачем пункту 4.1 Порядку декларування валютних цінностей, предметів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, і оформлення митної декларації затвердженого наказом Держмитслужби України від 21.11.2001 р. № 763 (z1020-01) , адже в зазначеному Порядку відсутній пункт 4.1. Більш того, відповідачем здійснено посилання на не чинний нормативно-правовий акт, оскільки, згідно висновку Міністерства юстиції України № 11/84 від 11.07.2007 р. рiшення про державну реєстрацiю Порядку декларування валютних цiнностей, цiнностей, предметiв, що перемiщуються через митний кордон України громадянами, i оформлення митної декларацiї, затвердженого наказом Державної митної служби України вiд 22 листопада 2001 року № 763, зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 7 грудня 2001 року за N 1020/6211 (z1020-01) , скасовано.

В спірному наказі Державної митної служби України від 07.08.2012 року № 1610-к "Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_2" зазначено, що під час перебування на посаді заступника начальника відділу оформлення № 1 Дністровської митниці, ОСОБА_2 не здійснювався належний контроль за діями підлеглих працівників при проведенні митного контролю та митного оформлення товарів, а саме: митний контроль та митне оформлення товарів за ВМД №№ 512000001/2009/000014, 512000001/2009/000015, здійснено з порушенням вимог пункту 4 Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 р. № 446 (446-2008-п) , в частині завершення митного оформлення без наявності сертифіката відповідності.

Однак, як вірно з'ясовано судом першої інстанції у ВМД № 512000001/2009/000014 (а.с. 83-85 т. ІІ) та ВМД № 512000001/2009/000015 (а.с. 108-110 т.ІІ), наданих представником відповідачів, зазначено про наявність свідоцтв про визнання відповідності UAB.033.01.Х0007-09 та UAB.033.01.Х0006-09. Натомість, доказів на підтвердження того, що митне оформлення товарів було здійснено без наявності свідоцтв про визнання відповідності представником відповідачів надано не було.

Колегія суддів погоджується, також, з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про те, що митне оформлення товарів по ВМД № 512000001/2009/000103 здійснено з порушенням пункту 4 Тимчасового порядку видачі ліцензії на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 р. № 493 (493-96-п) , в частині проведення митного оформлення товарів без пред'явлення ліцензії на право здійснення імпорту алкогольних напоїв.

Згідно копії ВМД № 512000001/2009/000103 (а.с. 165 т. ІІ), наданої представником відповідача, витікає, що в ній зазначено про наявність ліцензії на право здійснення імпорту алкогольних напоїв. Доказів на підтвердження того, що митне оформлення товарів було здійснено без наявності ліцензії на право здійснення імпорту алкогольних напоїв представником відповідачів надано не було.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем в повному обсязі доведено незаконність спірних наказів про звільнення. Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

В силу статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.