Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2008 року, якою закрито кримінальну справу, порушену 23 травня 1999 року за ч. 1 ст. 81 КК України (1960 року) та перекваліфіковано на ч. 1 ст. 185 КК України у зв’язку з введенням в дію нового Кримінального кодексу України (2341-14) 2001 року, на підставі ст. ст. 12, 49 КК України, ст. 11-1 КПК України.

В апеляційному порядку постанову не оскаржено.

5.05.1999 року при перевірці відстою вагонів на 25 колії Козятинського вантажного парку ст. Жмеринка на 4 напіввагонах було виявлено крадіжку 11 кріпильних кришок, 4 рукавів повітропровода, оглядової кришки підводної труби та роз’єднувального крану на суму 2363, 85 грн..

По даному факту 13.05.1999 було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 81 КК України.

У зв'язку з введенням в дію нового Кримінального кодексу України (2341-14) кваліфікацію по справі було змінено з ч. 1 ст. 81 КК України (1960 року) на ч. 1 ст. 185 КК України.

У касаційному поданні порушується питання про скасування постанови та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Зазначається, що суд безпідставно закрив кримінальну справу, оскільки з моменту вчинення злочину не минуло 15 років.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону.

Як убачається із матеріалів справи, особу або осіб, які вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 81 КК України (1960 року), по цій справі не встановлено, до кримінальної відповідальності по ній ніхто не притягнутий, обвинувальний висновок по ній не складався.

Відповідно до ч. 3 ст. 11-1 КПК України справу, у якій в ході досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила злочин, суд вправі закрити за наявності підстави, передбаченої у ч. 2 ст. 49 КК України.

Цією нормою (ч. 2 ст. 49 КК України) урегульовані особливості перебігу строків давності у випадку ухилення особи, яка вчинила злочин, від слідства або суду, та встановлено, що така особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років. Пославшись у ч. 3 ст. 11- 11 КПК України на ч. 2 ст. 49 КК України, як на підставу для закриття справи, у якій не встановлену особу, яка вчинила злочин, закон визначив, що і такі справи можуть бути закриті за умови, якщо з часу злочину минуло 15 років (за винятком випадку, визначеного ч. 4 ст. 49 КК України).

Оскільки по даній справі особу, яка вчинила дії, передбачені ч. 1 ст. 81 КК України (1960 року), не встановлено, і п’ятнадцятирічний термін з дня вчинення злочину, передбачений ч. 2 ст. 49 КК України не минув, рішення суду про закриття справи у зв’язку із закінченням строків давності є таким, що суперечить вимогам кримінально-процесуального та кримінального законів, внаслідок чого зазначена постанова підлягає скасуванню.

Враховуючи, що по справі необхідно всиановити особу або осіб, які вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 81 КК України (1960 року), з’ясувати обставини його вчинення та виконати інші вимоги, передбачені кримінально-процесуальним законом, зазначена справа підлягає направленню на нове розслідування.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2008 року, якою закрито кримінальну справу, порушену 23 травня 1999 року за ч. 1 ст. 81 КК України (1960 року) та перекваліфіковано на ч. 1 ст. 185 КК України у зв’язку з введенням в дію нового Кримінального кодексу України (2341-14) 2001 року, на підставі ст. ст. 12, 49 КК України, ст. 11-1 КПК України скасувати, а справу направити на нове розслідування.