Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду:

головуючого - Лагнюка М.М.,

суддів: Короля В.В. та Огурецького В.П.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2017 року,

вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2017 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець

та мешканець АДРЕСА_1,

засуджений за частиною 3 статті 289 КК України із застосуванням статті 69 цього Кодексу на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Цим вироком також визнаний винуватим та засуджений ОСОБА_2, що в касаційному порядку не оскаржується.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2017 року вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2017 року залишено без зміни.

Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він не погоджується з постановленими у кримінальному провадженні судовими рішеннями. Зокрема вказує на неправильне перерахування йому строку попереднього ув'язнення.

Відповідно до Закону України № 2147-19 від 3 жовтня 2017 року (2147а-19) "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, а саме згідно пункту 21 частини 1 статті 3 КПК України судом касаційної інстанції визначено Верховний Суд.

Так, протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями Верховного суду від 11 січня 2018 року призначено суддею-доповідачем Лагнюка М.М.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 3 статті 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року касаційну скаргу засудженого залишено без руху з наданням йому п'ятнадцятиденного строку для усунення недоліків з дня її отримання.

При цьому йому роз'яснювалися вимоги статті 427 КПК України, відповідно до якої у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК України, а також вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувались зі статтею 436 КПК України.

Як убачається з повторно поданої касаційної скарги, засуджений не погоджується із зарахованим йому строком попереднього ув'язнення та просить змінити зазначені судові рішення, при цьому доводи його касаційної скарги викладені без врахування вимог кримінального процесуального закону та зазначених в ухвалі касаційного суду недоліків.

Оскільки засуджений не усунув недоліки, на які йому вказувалося в ухвалі касаційного суду, то його касаційна скарга підлягає поверненню.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 428 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.

На підставі викладеного та керуючись статтею 5 КПК України, пунктом 1 частини 3 статті 429 цього Кодексу, Суд

повернути касаційну скаргу засудженому ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 вересня 2017 року, щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.