Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що відповідно

до ст. 89 КК України судимості не мав,

засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з дворічним іспитовим строком і покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2, 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_2 засуджено за те, що він 26 травня 2008 року о 21-ій год. 37 хв. з метою викрадення коштів ОСОБА_3, 1938 року народження, які було зараховано на рахунку в КБ "ПриватБанк", прийшов до банкомату цієї банківської установи, що розташована по вул. Калініна, 13 у селищі Компаніївка Кіровоградської області, де, діючи умисно, за допомогою кредитної картки потерпілої і пін-коду, якими таємно заволодів напередодні, зняв з рахунку кошти у сумі 1000 гривень, заподіявши ОСОБА_3 матеріальної шкоди.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії ОСОБА_2 щодо проникнення до житла потерпілої та заволодіння її кредитною карткою, слід розцінювати як готування до вчинення іншого злочину. Зазначає, що кредитна картка є електронним носієм грошових коштів, а тому вона є предметом злочину проти власності. Крім того, прокурор вказує на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України, стверджуючи, що в ухвалі не наведено докладних мотивів і підстав відхилення апеляції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Як визнав доведеним суд, ОСОБА_2 проник у будинок ОСОБА_3 з метою викрадення кредитної картки КБ "ПриватБанк" та аркуша паперу, на якому було написано пін-код, для використання їх у подальшому при знятті належних потерпілій грошових коштів з банкомату.

Діяльність суб’єкта, який планує у майбутньому довести свій злочинний намір до логічного завершення – вчинити закінчений злочин і створює для цього належні умови, у Кримінальному кодексі України (2341-14) характеризується як стадія готування до злочину.

Отже, вказані дії ОСОБА_2, які виразилися у проникненні до житла та викраденні кредитної картки КБ "ПриватБанк" і аркуша паперу з пін-кодом, були спрямовані на створення умов для вчинення подальшого злочину і самі по собі вони ще не виконували об’єктивної сторони цього злочину.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про вчинення цими діями готування до злочину, котре могло б містити ознаки й інших злочинів, але у їх вчиненні ОСОБА_2 обвинувачення не пред’являлось.

Органом досудового слідства було встановлено, що вчиненні ОСОБА_2 за аналогічних обставин крадіжки чужого майна 26 травня 2008 року і 13 червня 2008 року на суму відповідно 1000 гривень і 200 гривень становили один продовжуваний злочин. Проте, ці дії засудженого не охоплювались єдиним умислом, між цими подіями проходив певний час, протягом якого ОСОБА_2, викрадаючи грошові кошти потерпілої з банкомату, кожного разу повертав на місце кредитну картку та аркуш паперу з пін-кодом.

З огляду на викладене, а також того, що викрадення чужого майна у 2008 році на суму 200 гривень не становило кримінально караної крадіжки, суд правильно виключив з обвинувачення ОСОБА_2 епізод викрадення грошових коштів потерпілої від 13 червня 2008 року.

Таким чином, відповідно до встановлених фактичних обставин суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України, за якою призначив йому справедливе покарання.

Розглядаючи справу за апеляцією прокурора, апеляційний суд перевірив усі її доводи та навів в ухвалі підстави, через які визнав апеляцію необґрунтованою.

Разом з тим, посилаючись в ухвалі на те, що ОСОБА_2 проник у будинок потерпілої з метою крадіжки грошових коштів, апеляційний суд на порушення вимог ст. 277 КПК України вийшов за межі пред’явленого обвинувачення, оскільки він в цьому не обвинувачувався і суд першої інстанції на це у вироку не посилався.

Тому ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 в порядку ст. 395 КПК України необхідно змінити та виключити з неї посилання на те, що "ОСОБА_2 проник у будинок з метою крадіжки грошових коштів" як таке, що не ґрунтується на матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області залишити без задоволення.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 395 КПК України змінити, виключити з неї посилання на те, що "ОСОБА_2 проник у будинок з метою крадіжки грошових коштів", як таке, що не ґрунтується на матеріалах справи.