Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 листопада 2008 року, який ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року залишений без зміни,

зазначеним вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця і мешканця м. Алчевська Луганської області,

раніше судимого:

- 12.10.2000 року за ч.1 ст. 229-6 КК України 1960 року на 1 рік позбавлення волі, звільненого 23.06.2001 року умовно-достроково на 3 місяці і 20 днів;

- 22.01.2002 року за ст. 15 і ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- 12.05.2004 року за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі, 06.05.2005 року замінено невідбуту частину покарання на 1 рік 2 місяці і 8 днів виправних робіт ;

- 15.03.2006 року за ч.2 ст. 389, ч.2 ст. 15 і ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки і 3 місяці позбавлення волі, звільненого 19.12.2007 року умовно-достроково на 11 місяців і 24 дні,

- засуджено за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Алчевського міського суду Луганської області від 15.03.2006 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

Постановлено цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити та стягнути з ОСОБА_1. на відшкодування матеріальної шкоди – 1486 грн. 35 коп.

У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3. відмовлено.

За вироком суду ОСОБА_1. засуджено за те, що він 14.05.2008 року, близько 12 год., на вул. 50 років Жовтня в смт Нижньогірське Автономної Республіки Крим (далі – АР Крим) таємно викрав з автомобіля "ВАЗ 2107", що належав ОСОБА_4 автомобільний магнітофон марки "KENWOOD" вартістю 1080 грн. 75 коп., 20 штук СД-дисків вартістю 200 грн., сумку для дисків вартістю 20 грн., спричинивши потерпілому шкоду на суму 1300 грн. 75 коп.

11.06.2008 року в період з 10 год. 30 хв. до 11 год. 00 хв. ОСОБА_1. по вул. Перемоги у тому ж населеному пункті таємно викрав з автомобіля "ВАЗ 2106", що належав ОСОБА_2, автомобільний магнітофон марки "JVC" вартістю 523 грн. 85 коп., цифровий фотоапарат "OLIMPUS" вартістю 962 грн. 50 коп., спричинивши потерпілому шкоду на суму 1486 грн. 35 коп.

18.06.2008 року, близько 15 год., на вул. Леніна в тому ж населеному пункті ОСОБА_1. таємно викрав з автомобіля "ВАЗ 2101", що належав ОСОБА_3 автомобільний магнітофон марки "JVC" вартістю 719 грн. 40коп., акустичні динаміки вартістю 318 грн. 45 коп. та хрестовину (підшипник) вартістю 40грн., спричинивши потерпілому шкоду на суму 1077грн. 85 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1., посилається на неповноту та однобічність досудового слідства та судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що по справі порушено вимоги кримінально-процесуального закону та його право на захист. Стверджує про застосування до нього недозволених методів ведення досудового слідства, під впливом яких він обмовив себе у вчиненні злочину. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні достатні докази його винуватості у вчиненні крадіжок чужого майна. Просить судові рішення по справі скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи засудженого ОСОБА_1, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України фактичні обставини справи, які були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду в касаційному порядку не підлягають.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винуватість ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, і є правильними.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведена сукупністю доказів, наведених у вироку, зокрема, показаннями в суді потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3., свідка ОСОБА_6 про викрадення з їх автомобілів належного їм майна та його вартості; показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1. приносив йому дві автомагнітоли - одну для розкодування, а іншу марки "KENWOOD" та цифровий фотоапарат "OLIMPUS" – для продажу; даними протоколів добровільної видачі ОСОБА_5. автомагнітол "KENWOOD" та "JVC"; показаннями свідка ОСОБА_7. - про добровільність видачі ОСОБА_1. в її присутності викрадених ним з автомашин акустичних колонок та хрестовини; показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9. про добровільність розповіді ОСОБА_1. при відтворенні обстановки і обставин події обставин викрадення ним з автомобіля автомагнітоли і цифрового фотоапарату; даними протоколів добровільної видачі ОСОБА_1. акустичних динаміків та іншого викраденого ним майна; висновками товарознавчих експертиз, а також іншими наведеними у вироку доказами.

Підстав вважати, що матеріали кримінальної справи були сфальсифікованими, а потерпілі та свідки обмовили ОСОБА_1. у вчиненні злочину, за який його засуджено, немає.

Посилання ОСОБА_1 на застосування до нього недозволених методів досудового слідства, як убачається з матеріалів справи, були предметом ретельної перевірки прокуратури, суду першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані безпідставними.

Те, що судом першої інстанції не було допитано як свідка ОСОБА_10, який начебто міг підтвердити факт застосування щодо ОСОБА_1 недозволених методів слідства, не є достатньою підставою для зміни чи скасування судових рішень, оскільки суд вживав заходів для допиту цієї особи, що зробити не виявилось можливим. Однак судом було досліджено матеріали перевірки прокуратури з цього приводу, інші докази, допитані свідки, в тому числі ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13., ОСОБА_14 які заперечували факт застосування щодо ОСОБА_1 недозволених методів ведення слідства. Окрім того, відсутність показань ОСОБА_10 не спростовує висновків суду про вчинення крадіжок саме ОСОБА_1., оскільки це підтверджено сукупністю досліджених судом і наведених у вироку доказів.

Доводи ОСОБА_1 про те, що крадіжки з автомобілів потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. вчинив ОСОБА_15, перевірялися судами першої та апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15. категорично заперечив свою участь у зазначених крадіжках та пояснив, що раніше брав на себе вину в цьому на прохання ОСОБА_1, з яким утримувався в одній камері СІЗО (т.2 а.с.27 обор.), що знайшло підтвердження під час перевірки.

Суд, всебічно та повно дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України.

Підстав для закриття кримінальної справи щодо нього за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Не виявлено й порушень права ОСОБА_1 на захист під час досудового слідства та судового розгляду справи.

Посилання ОСОБА_1 на порушення його права на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи та протоколом судового засідання є безпідставними. Так, при закінченні досудового слідства ОСОБА_1. ознайомився з матеріалами справи в повному обсязі, а після постановлення вироку був повторно ознайомлений з матеріалами справи та протоколом судового засідання, про що свідчать його розписки (т.1 а.с.223, т.2 а.с. 92, 141).

Відповідно до ч.2 ст. 88-1 КПК України, суддя, розглянувши зауваження на протокол судового засідання, в разі згоди з ними, посвідчує їх правильність.

Як убачається з матеріалів справи, суддя, погодившись із зауваженнями на протокол судового засідання засудженого ОСОБА_1, посвідчив їх правильність (т.2 а.с.91). За вимогами закону ці дії не потребували виготовлення нового протоколу з внесеними змінами та направлення його учасникам процесу, на чому наполягав ОСОБА_1. За таких обставин твердження ОСОБА_1 в касаційній скарзі про порушення судом кримінально-процесуального закону тим, що в протокол не були внесені зміни, є такими, що не ґрунтуються на законі.

Посилання засудженого ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції не надав йому можливості дати показання в судовому засіданні – безпідставні. Як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1. свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, не визнав, внаслідок чого суд визначився допитати його після допиту потерпілих і свідків. Під час дослідження доказів по справі ОСОБА_1. давав пояснення з приводу поставлених йому запитань, сам задавав запитання потерпілим та свідкам, а після їх допиту зазначив, що йому доповнити нічого, однак у подальшому попросив перерву для підготовки до судових дебатів, що задовольнив суд, і в судових дебатах дав повні пояснення з приводу пред'явленого йому обвинувачення.

Твердження ОСОБА_1 про те, що його заздалегідь не було повідомлено про час слухання справи в апеляційному суді, є безпідставним.

З матеріалів справи видно, що вона призначалась до розгляду в апеляційному суді на 19.02.2009 року, про що 19.01.2009 року було повідомлено всіх учасників процесу, в тому числі і ОСОБА_1., доставка якого в судове засідання апеляційного суду була оформлена 06.02.2009 року (т.2 а.с.102, 104, 105). 17.02.2009 року ОСОБА_1 надіслано повторне повідомлення в СІЗО про розгляд справи судом апеляційної інстанції 19.02.2009 року, і саме в цей день відбулося засідання апеляційного суду, в якому ОСОБА_1. брав участь (т.2 а.с. 107-108).

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги .