Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві 20 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 9 жовтня 2008 року,

вказаним вироком засуджений

за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він у період 2001-2002 років біля СШ № 12 по вул. Гагаріна у смт Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області знайшов предмет, схожий за зовнішніми ознаками на булаву, який незаконно зберігав за місцем свого проживання по АДРЕСА_1

Крім того, 4 серпня 2008 року ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, без належного дозволу приніс до бару "Боцман", розташованого в смт Сергіївка Одеської області, знайдений ним предмет, схожий на булаву, де останній був вилучений працівниками міліції.

Згідно з висновком експертизи від 12 серпня 2008 року, вилучений у ОСОБА_1. предмет є холодною зброєю ударної дії.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

У касаційному поданні прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного ОСОБА_1 покарання, посилаючись на те, що суд, призначаючи покарання засудженому, безпідставно не застосував до нього положення ст. 71 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_1. у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів, є правильними. У касаційному поданні вказані висновки суду не оспорюються.

Водночас при призначенні покарання суд повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України щодо загальних положень призначення покарання з метою реалізації принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 13 березня 2008 року ОСОБА_1 був звільнений умовно-достроково на 6 місяців 17 днів від покарання, призначеного за вироком від 11 лютого 2005 року (а.с. 73, 81).

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_1 вчинив 4 серпня 2008 року, тобто у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Таким чином, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд повинен був керуватись положеннями ч. 4 ст. 81 КК України і дотриматись правил, передбачених ст.ст. 71 і 72 КК України.

За таких обставин вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 9 жовтня 2008 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати вищенаведене і перевірити усі доводи, на які посилається прокурор у касаційному поданні. Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то призначене вказаній особі за вироком від 9 жовтня 2008 року покарання слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 9 жовтня 2008 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.