Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою захисника – адвоката ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Донецької області від 30 червня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 18.11.2005 року за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 7.04.2008 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 21 день,

за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 4 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого,

за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України призначено п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, а на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено шістнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого,

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за вчинення злочинів за наступних обставин.

2 лютого 2009 року приблизно о 20 годині ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, зайшов до квартири АДРЕСА_1 до свого знайомого ОСОБА_4, який став вимагати від ОСОБА_2 повернути борг у сумі

100 гривень. Під час розмови та сварки в ОСОБА_2, з метою неповернення боргу та заволодіння майном ОСОБА_4, виник умисел на вчинення розбійного нападу та вбивства останнього.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 завдав удар кулаком у голову потерпілому та, обхвативши рукою за шию, став його душити. Коли ОСОБА_4 втратив свідомість, Оніпченко взяв на кухні електричний провід від холодильника, обмотав його навкруг шиї потерпілого та задушив його після чого заволодів грошима в сумі 7 314 гривень.

Приблизно в 2 години 3 лютого 2009 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3, який також перебував у стані алкогольного сп’яніння, з метою заволодіння майном проникли до квартири ОСОБА_4 та викрали майно на загальну суму 3 909 гривень.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності винності засуджених у вчиненні зазначених злочинів, вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м'якості і просить вирок суду в цій частині скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Захисник засудженого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати вирок та направити справу на додаткове розслідування, посилаючись на те, що ОСОБА_2 вчинив злочин у стані фізіологічного афекту, а тому його дії кваліфіковані неправильно, а призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що у квартирі потерпілого були гроші в сумі 7 000 гривень та їх викрав ОСОБА_2

Засуджений ОСОБА_2 підтримує касаційну скаргу захисника та вважає, що вирок суду підлягає скасуванню згідно з доводами, викладеними в скарзі останнього.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який не підтримав касаційне подання та заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання й касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджують доказами, які судом всебічно, повно й об’єктивно досліджені та належно оцінені і не оспорюються в касаційному поданні.

Обґрунтовуючи висновок про винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчинених злочинах, суд у вироку послався на показання самих засуджених, які вони давали на досудовому слідстві і судовому засіданні про те, що саме з метою заволодіння грошима та майном ОСОБА_2 вчинив розбійний напад на ОСОБА_4 та вбив його. Після вбивства ОСОБА_2 за попередньою змовою із Чурукановим викрали майно потерпілого на загальну суму 3 909 гривень.

Ці показання засуджених узгоджуються з даними, протоколу огляду місця події, протоколу відтворення обстановки і обставин події, висновками судово-медичної експертизи про заподіяні потерпілому тілесні ушкодження та причину його смерті та іншими доказами, викладеними у вироку.

Досліджені в судовому засіданні докази давали суду підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_2 вчинив умисне вбивство ОСОБА_4 з корисливих мотивів.

Доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі захисника, про те, що ОСОБА_2 вчинив злочин у стані фізіологічного афекту, перевірялися в судовому засіданні й обґрунтовано визнані безпідставними.

Судом також враховано, що ОСОБА_2, згідно з висновком судово-психіатричної експертизи, у період вчинення інкримінованих йому діянь, з урахуванням індивідуально-психологічних властивостей, емоційно-вольових порушень міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Підстав для призначення додаткової психолого-психіатричної експертизи судом не встановлено.

Злочинні дії ОСОБА_2 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Що стосується доводів касаційного подання про м'якість призначеного покарання засудженому ОСОБА_3 та касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_2, то вони не підлягають задоволенню.

При призначенні покарання апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винних, обставини, які обтяжують та пом’якшують покарання, у тому числі й ті, на які посилається прокурор у касаційному поданні. Підстав для зміни призначеного засудженим покарання, колегія суддів не вбачає.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що в матеріалах справи відсутні докази викрадення ОСОБА_2 з квартири потерпілого

7 000 гривень є безпідставними, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 про те, що потерпілий ОСОБА_4 у квартирі зберігав гроші на покупку телевізора і вони були викрадені.

Під час досудового слідства і розгляду справи в судовому засіданні порушень КПК України (1001-05) , які були б підставою для зміни або скасування цього вироку, не допущено.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу захисника

ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 30 червня 2009 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – без зміни.