Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1. та захисника засудженого ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на судові рішення щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2,

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 жовтня 2008 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, востаннє 12 грудня 2001 року за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 145, 208, 42 КК України на шість років позбавлення волі, звільненого 13 червня 2007 року за відбуттям покарання,

за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 23 грудня 2008 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2 залишено без зміни.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_4., судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання не внесено.

ОСОБА_1. та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони, за обставин викладених у вироку, за попередньою змовою з ОСОБА_4., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, 29 жовтня 2007 року вчинили напад на ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном, завдали йому удари руками і ногами по різних частинах тіла, а також каменем по голові, чим спричинили потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, та заволоділи його майном на загальну суму 258 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що потягло за собою неправильне застосування кримінального закону. Зазначає, що він не вчиняв злочину, за який його засуджено. Йдеться у скарзі й про застосування щодо нього незаконних методів досудового слідства. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу – закрити.

Захисник ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, про застосування відносно ОСОБА_2 незаконних методів досудового слідства та призначення йому надмірно суворого покарання. Просить судові рішення змінити – перекваліфікувавши дії засуджених на злочин, склад якого відповідає їх діям, або, у разі визнання їх винними за ст. 187 КК України, просить пом’якшити ОСОБА_2 призначене покарання – виключити додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2 – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга засудженого ОСОБА_1. не підлягає задоволенню, а скарга захисника ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на фактичних даних, встановлених показаннями ОСОБА_1., який хоча і не визнав своєї вини у вчиненому, але на досудовому слідстві у явці з повинною зазначав, що він разом з ОСОБА_2., ОСОБА_4. побили ОСОБА_5 і забрали в нього 5 гривень, такі ж показання він (ОСОБА_1.) давав як підозрюваний та обвинувачений (т. 1 а.с. 101, 116, 126).

ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав свою вину частково, показавши, що він разом з ОСОБА_4. побили ОСОБА_5., але його речі не брали. Водночас, ОСОБА_2 при допиті його як підозрюваного та обвинуваченого давав показання про те, що він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_4. побили ОСОБА_5 та забрали в нього гроші, ліхтарик, запальничку та портсигар ( т. 1 а.с. 59, 70, 80, 82). Ці показання ОСОБА_2 узгоджуються з його явкою з повинною ( т. 1 а.с. 59).

ОСОБА_4 на досудовому слідстві також дав в присутності захисника показання, які викривають ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину (т. 1 а.с. 180, 185).

Винність засуджених у вчиненому також підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5, який показав, що його били троє осіб – ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_4, забрали в нього майно; протоколом огляду місця події згідно з яким вилучено металевий ліхтарик; протоколом впізнання відповідно до якого потерпілий впізнав ліхтарик, який в нього було викрадено; висновком судово-медичної експертизи згідно з яким потерпілому спричинено легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров’я.

Належним чином оцінивши докази в справі, врахувавши фактичні обставини, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2, за попередньою змовою, вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров’я потерпілого. Дії винних правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, належним чином з’ясовані обставини, що характеризують об’єктивну сторону злочину, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг про однобічність та неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.

Доводи скарг з приводу застосування до засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2 незаконних методів досудового слідства перевірялись судом першої інстанції та апеляційним судом і не знайшли свого підтвердження. Не підтвердились вони і при перевірці справи в касаційному порядку.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, і призначив йому мінімальне покарання, передбачене в санкції ч. 2 ст. 187 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Підстав для пом’якшення призначеного ОСОБА_1 покарання колегія суддів не вбачає.

Разом із тим, на думку колегії суддів, зазначені у вироку обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2. злочину, давали суду підстави не тільки призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 187 КК України, а й не призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна. У зв’язку з цим судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 23 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі без конфіскації майна.