Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 15 жовтня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1.,

постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2009 року скасовано постанову старшого слідчого СВ УМВС України ДПА в Миколаївській області від 28 січня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1. за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

На думку особи, яка порушила кримінальну справу, ОСОБА_1., будучи службовою особою – головним бухгалтером ВАТ "Коблево", умисно ухилилася від сплати податків, внаслідок чого до бюджету не надійшли грошові кошти в сумі 1 021 351 гривня.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що судами необґрунтовано скасовано постанову слідчого про порушення кримінальної справи, оскільки органами досудового слідства при порушенні кримінальної справи було дотримано вимоги ст. ст. 94, 98 КПК України. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; думку прокурора, який підтримав касаційне подання; пояснення захисника, яка вважала постановлені судові рішення законними та обґрунтованими і просила залишити касаційне подання без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанови про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1., вказаних вимог закону не дотримався, оскільки замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, вдався до оцінки наявних у справі доказів, вирішення питання щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_1. умислу на вчинення злочину, тобто заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті.

Апеляційний суд на вказані недоліки уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно у відповідності з вимогами ст. 236-8 КПК України перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанов про порушення кримінальних справ, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне і справедливе судове рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.