Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянина України, раніше судимого 13 червня 2005 року за ч. 1 ст. 190, 198, 70 КК України на один рік два місяці позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 10 лютого 2009 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, 2 жовтня 2006 року таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2. на загальну суму 700 гривень.

У касаційному поданні прокурор посилається на допущені судами істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та призначення засудженому надмірно м’якого покарання, зокрема, на те, що місцевим судом на порушення вимог ст. 277 КПК України не наведено мотивів перекваліфікації дій засудженого на менш тяжкий злочин, крім того, на порушення вимог ст. 67 КПК України суд не зазначив у своєму рішенні чому не визнав обставиною, що обтяжує покарання те, що злочин ОСОБА_1. вчинено в стані алкогольного сп’яніння. Ухвала апеляційного суду, на думку прокурора, не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, суд дійшов висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, яким у вироку дана належна оцінка.

Зокрема, ні потерпілий ОСОБА_2 ні свідки ОСОБА_3. та ОСОБА_4 не підтвердили того, що ОСОБА_1 відкрито заволодів мобільним телефоном потерпілого. Заперечував цю обставину і сам ОСОБА_1

Прокурор у касаційному поданні зазначає, що судом не взято до уваги показання потерпілого та свідків під час досудового слідства, які, на його думку, викривають ОСОБА_1 у вчиненні грабежу.

Водночас, в окремій постанові місцевого суду, винесеній за результатами розгляду справи, йдеться про допущені під час досудового слідства порушення вимог кримінально-процесуального закону з метою обвинуватити ОСОБА_1 у вчиненні більш тяжкого злочину, ніж він скоїв.

Так, у постанові суду йдеться, що свідок ОСОБА_3. була допитана з порушеннями вимог ст. 167 КПК України. Крім того, ні вона ні свідок ОСОБА_4 під час досудового слідства не підтверджували, що ОСОБА_1 заволодів телефоном потерпілого.

До того ж, суд зазначає, що показання потерпілого під час очної ставки з обвинуваченим суттєво відрізняються від його показань під час допиту, а слідчий причину цих суперечностей не з’ясував.

В окремій постанові суд наголошує й на те, що потерпілий у судовому засіданні пояснив, що він ніколи не казав слідчому, хто і як забрав у нього телефон.

Проте, оспорюючи висновки суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України, прокурор не вніс касаційного подання на окрему постанову суду першої інстанції, фактично погодившись з викладеними у ній висновками.

Отже, колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Як видно з матеріалів справи, апеляційний суд розглянув справу з дотриманням вимог ст. 362 КПК України, а його ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування чи зміни постановлених у справі судових рішень немає, а тому немає й підстав для задоволення касаційного подання.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення.