Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 15 жовтня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Сафоново Смоленської області РФ, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 364 КК України на 2 роки обмеження волі із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати посади у державних органах виконавчої влади, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати посади у державних органах виконавчої влади. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов’язку, передбаченого п. 2 ст. 76 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2009 року вирок змінено, виключено вказівку про застосування ч. 2 ст. 69 КК України при призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, являючись першим заступником голови Павлоградської міської ради, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, шляхом обману, в період з 16 серпня по 5 листопада 2007 року, отримав від ОСОБА_2 через ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 32 500 грн. за надання сприяння ТОВ "Будівельна компанія "Магістраль" у виграші тендера, який проводився виконавчим комітетом Павлоградської міської ради на виконання будівельно-дорожніх робіт по вул. К. Маркса, вул. Комарова, вул. Перемоги у м. Павлограді.

Крім того, у вересні 2000 року ОСОБА_1, придбавши згідно відповідного дозволу газовий пістолет ПГШ-790, вніс у його конструкцію необоротні зміни, внаслідок яких цей газовий пістолет набув властивостей нестандартної ручної гладкоствольної вогнепальної зброї, придатної для здійснення пострілів, який став зберігати без передбаченого законом дозволу за місцем свого проживання.

У касаційному поданні прокурор посилається на безпідставне звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та застосування ч. 2 ст. 69 КК України до обов’язкового додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 364 КК України. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.

Як видно з вироку, суд, прийнявши рішення згідно ч. 2 ст. 69 КК України не призначати ОСОБА_1 обов’язкове додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 364 КК України, та звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засудженого.

Зокрема, суд узяв до уваги те, що він визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судимий, має чотирьох дітей, а також його вік та стан здоров'я. Обставин, які б обтяжували покарання засудженому, не встановлено.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом, вважав, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, та підтримав питання про застосування до нього ч. 2 ст. 69 КК України.

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, обрав ОСОБА_1 покарання у межах санкції відповідної статті, та дійшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, без призначення обов’язкового додаткового покарання.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.