Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 8 вересня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 3 квітня 2009 року щодо них.

Зазначеним вироком визнано винними:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Міусинська, раніше судиму:

- 09.12.99. за ч. 1 ст. 101, ч. 3 ст. 140 КК України (1960 р.) на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 24.06.03. за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнену 15.07.07. умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 22 дні,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, і призначено їй за цим законом покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно призначено 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку м. Кемерова, раніше не судиму,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України, і призначено їй покарання:

- за ч. 3 ст. 187 КК України – 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

- за ч. 2 ст. 186 КК України – 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_3, касаційні скарги чи подання щодо якого не надійшли.

Прийнято рішення щодо заявленого цивільного позову, речових доказів та судових витрат. Останні постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 3 квітня 2009 року вирок щодо ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено:

ОСОБА_3 постановлено вважати засудженим за ч. 2 ст. 389 КК України на 2 роки обмеження волі, за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, і на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно на 7 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_1 постановлено вважати засудженою за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, і на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, при цьому виправлено описку в написанні дати ухвалення попереднього вироку щодо неї;

судові витрати у справі в сумі 423 грн. 94 коп. постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у дольовому порядку по 141 грн. 32 коп. з кожного.

У решті вирок щодо ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

6 травня 2008 року, приблизно об 11 год., ОСОБА_1, ОСОБА_3., особа, щодо якої винесено постанову про оголошення її розшуку, та ОСОБА_2 на пропозицію останньої за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи з умислом на напад з метою заволодіння чужим майном та маючи при собі завчасно приготований з цією метою молоток, прийшли до АДРЕСА_1, де ОСОБА_3 переліз у двір через ворота і відчинив хвіртку решті для безперешкодного проникнення у двір. Далі вищевказані особи почали гучно стукати у двері будинку, на що їм відчинила господиня – потерпіла ОСОБА_5, яка знаходилася дома одна. ОСОБА_1, демонструючи ОСОБА_5 молоток, разом з ОСОБА_3, особою, щодо якої винесено постанову про оголошення її розшуку, та ОСОБА_2 під загрозою застосування до потерпілої насильства, небезпечного для її життя і здоров’я, почали вимагати у неї передачі їм грошей. На відмову від виконання їхніх вимог зазначені особи увірвалися в будинок, де ОСОБА_2 викрала мобільний телефон "Моторола С-116" вартістю 150 грн., що належав господарю будинку ОСОБА_6, гроші в сумі 140 грн. та дві емальовані каструлі, а ОСОБА_3 у цей час викрав деякі продукти харчування. Щоб покликати на допомогу, потерпіла ОСОБА_5 вибігла з будинку у двір зі своїм мобільним телефоном у руках, а за нею, переслідуючи її, вибігли ОСОБА_1 та ОСОБА_3. При цьому ОСОБА_3 загородив потерпілій вихід з двору на вулицю, а ОСОБА_1, погрожуючи застосуванням до неї насильства, небезпечного для її життя і здоров’я, приставила до голови потерпілої молоток і розмахувала ним у безпосередній близькості від голови потерпілої, а також придавила останню рукою у груди до воріт, чим заподіяла їй легке тілесне ушкодження у виді синця в області грудної клітки праворуч. Після цього ОСОБА_1 вихопила з рук ОСОБА_5 належний їй мобільний телефон "Моторола С-113" вартістю 130 грн. і разом з іншими залишила місце вчинення злочину. Зазначеним злочином потерпілій було завдано майнову шкоду на загальну суму 526 грн. 20 коп.

21 червня 2007 року, приблизно о 12 год., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння на вул. Черняхівського в м. Красний Луч Луганської області, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7, підійшла до малознайомого їй ОСОБА_8, який також перебував у стані алкогольного сп’яніння, та, обшукавши його одяг, знайшла гроші у сумі 700 доларів США та 100 грн., якими відкрито заволоділа. ОСОБА_7. у цей час своєю присутністю пригнічував волю потерпілого до опору. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_7, не реагуючи на прохання ОСОБА_8 повернути гроші, намагалися залишити місце вчинення злочину, але останній наздогнав їх і став вимагати у ОСОБА_2повернення викраденого, на що ОСОБА_7 відштовхнув його від неї, заподіявши потерпілому фізичний біль, а ОСОБА_2 укусила його за великий палець правої руки, чим також завдала потерпілому фізичний біль. Звільнившись таким чином від ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_7. залишили місце злочину, заподіявши потерпілому майнову шкоду на суму 3635 грн.

Також зазначеним вироком суду засуджено ОСОБА_3 за ухилення від відбування ним виправних робіт як особою, засудженою до цього покарання.

У касаційних скаргах:

засуджена ОСОБА_1 зазначає про неповноту, однобічність та упередженість судового слідства у справі, порушення вимог кримінально-процесуального закону, невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що при призначенні їй покарання суд не врахував ряд обставин, які могли вплинути на його вид і розмір. Стверджує, що під час досудового слідства до неї застосовувався незаконний вплив з боку працівників міліції. Просить направити справу на новий судовий розгляд;

засуджена ОСОБА_2 заперечує свою причетність до відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_8, а також стверджує, що не вчиняла жодних дій щодо розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5, не була обізнана про злочинні наміри щодо останньої інших засуджених та не перебувала при цьому у стані алкогольного сп’яніння. Посилаючись на незадовільний стан свого здоров’я та здоров’я членів своєї сім’ї, просить пом’якшити призначене їй покарання, застосувавши ст. 69 КК України, та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнити її від відбування покарання з випробуванням. Одночасно просить направити справу на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.

Так, винність ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_3 та особою, щодо якої винесено постанову про оголошення її розшуку, розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5 підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, зокрема: показаннями самої потерпілої про обставини вчиненого щодо неї злочину, з яких убачається, що у ньому брали активну участь три жінки та чоловік, які перебували у стані алкогольного сп’яніння; аналогічними щодо обставин даного злочину показаннями матері ОСОБА_1 – свідка ОСОБА_4, яка розповіла про роль кожного із засуджених у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5., зазначивши, що піти до будинку останньої з метою отримання від її чоловіка боргу запропонувала ОСОБА_2; показаннями потерпілого ОСОБА_6., який пояснив, що ОСОБА_2 він знає, але ніякого боргу перед нею ніколи не мав; даними протоколів огляду і вилучення у ОСОБА_1 викраденого під час розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5 мобільного телефону, а у ОСОБА_3. ще одного викраденого мобільного телефону і молотка; даними протоколів пред’явлення зазначених речей для впізнання потерпілій ОСОБА_5; даними протоколів впізнання останньою ОСОБА_3, ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_4. як осіб, які вчинили на неї розбійний напад; даними протоколів очних ставок за участю потерпілої та зазначених осіб, під час яких вона підтвердила свої показання щодо обставин вчиненого на неї розбійного нападу та ролі у ньому кожного із засуджених; даними висновку судово-медичної експертизи про характер та локалізацію отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, а також показаннями під час досудового слідства та в суді самих ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в яких вони викривають один одного у вчиненні злочину, та іншими доказами у справі.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2. за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Наведеними у вироку доказами також спростовуються доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_2 про її непричетність до відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_8

Так, згідно з показаннями потерпілого, які він підтвердив під час очної ставки з ОСОБА_2, вона знала, що у нього при собі є гроші, оскільки він показував їх під час розмови з ОСОБА_9, яка відбувалася в присутності ОСОБА_2 Згодом, коли після спільного вживання спиртних напоїв він (потерпілий), ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на пропозицію останньої пішли в магазин, вона обшукувала його одяг, питала, де гроші, а, знайшовши їх, забрала і поклала собі в розріз плаття. У зв’язку із викраденням грошей він одразу звернувся у міліцію.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив, що під час їхньої розмови з ОСОБА_8 той дійсно показував йому гроші і при цьому була присутня ОСОБА_2, а допитаний під час досудового слідства як свідок ОСОБА_7 розповів, що дорогою до магазину остання обшукувала ОСОБА_8, потім щось витягла з його лівого шкарпетка, а пізніше в магазині показувала йому 100 доларів, які сховала у розріз плаття.

Як пояснив свідок ОСОБА_10, він знаходився біля Краснолуцького МВ УМВС України в Луганській області, коли під’їхав автомобіль, з якого вийшли працівники міліції та одна жінка. При цьому з розрізу плаття жінки випав згорток, піднявши який працівники міліції виявили гроші в доларах США та гривнях.

Дані про виявлення грошей зафіксовано в протоколі огляду місця події.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною.

Призначаючи ОСОБА_1. та ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особу кожної з них та конкретні обставини справи. Підстав вважати призначене кожній із засуджених покарання занадто суворим підстав не вбачається, як і не вбачається підстав для пом’якшення цього покарання та звільнення засуджених від його відбування з випробуванням.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Будь-які дані, які б свідчили про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів слідства, в матеріалах справи відсутні.

Отже підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.